Реімбурсація
Реімбурсація (англ. reimbursement — виплата компенсацій) — загальноприйнята в міжнародній практиці охорони здоров'я назва процесу, за допомогою якого система охорони здоров'я впливає на доступність лікарських препаратів та медичних послуг для населення.
Система реімбурсації є соціально-економічною системою, метою якої є забезпечення доступності лікарських препаратів та фармацевтичної допомоги в цілому, суб'єктом якої є уповноважені органи, що здійснюють компенсаційні виплати з певних джерел фінансування, об'єктом — певні категорії захворювань та хворих.
Принципи і завдання
Основним принципом є забезпечення економічної (ціна) і фізичної (наявність на ринку країни) доступності медикаментів для всього населення, що виконується механізмами державного регулювання ціноутворення.
Доступність ліків для населення визначається країною проживання з урахуванням особливостей державної політики в галузі фармації, відмінностей в організації систем медичного страхування, систем компенсації вартості ліків, цінової та податкової політики. Системи компенсації вартості лікарських препаратів населенню існують майже в усіх країнах.
Основним завданням є мінімізація витрат громадян і державного бюджету на придбання ліків.
Організаційні структури
Джерела фінансування, умови надання компенсації, методи регулювання цін з боку держави, принципи відбору ліків для компенсації та інше чинники є основними в організаційних структурах систем реімбурсації в різних країнах.
У Європі відмінності методів надання компенсації визначаються найперше у виборі критеріїв адресатів і рівнів відшкодування, якими є:
- категорія споживача (соціально незахищені верстви населення, люди, які страждають на захворювання з тяжким перебігом або хронічні та інші);
- вид фармацевтичної допомоги (стаціонарна, амбулаторна);
- вартість придбаних препаратів за певний період;
- властивості препарату (внесення до «позитивного списку», ціна).
Складові встановлення цін та обсягів компенсації такі:
- отримання дозволу на реалізацію препарату,
- відповідність препарату критеріям ефективності, безпеки та якості,
- перемовини із закладами, що здійснюють виплату компенсацій, та інші.
Соціально-економічні стратегії функціонування системи реімбурсації умовно можна поділити на дві системи:
- державна система медичної та фармацевтичної допомоги (має суто соціальний характер) — лікарських препаратів відпускаються загалом як частка надання первинної медичної допомоги, стаціонарного лікування і фінансуються з джерел державного бюджету, фондів соціального страхування та обов'язкового медичного страхування;
- недержавна система (превалює приватний характер фармацевтичної допомоги) — здійснюється в умовах зростання цінової конкуренції, включаючи заміну лікарських препаратів аналогічними, контролю оптових і роздрібних цін і допускає використання джерел фінансування й компенсації вартості лікарських препаратів як за рахунок суспільних внесків, так і внесків добродійних фондів та іншого.
Основною метою в цій системі реімбурсації є досягнення стабільних джерел фінансування і зменшення витрат на лікарських препаратів. Це здійснюється за рахунок відбору ефективних лікарських препаратів, що підлягають реімбурсаці, їх раціонального використання, встановлення обсягів бюджетних асигнувань та соціально обґрунтованої участі пацієнтів в оплаті вартості ліків.
Функціонування недержавної системи реімбурсації і забезпечення доступності лікарських засобів для населення, як правило, здійснюється в умовах зростання цінової конкуренції.
Компенсація коштів
У залежності від особливостей системи охорони здоров'я країни використовуються такі механізми реімбурсації:
- для застрахованих осіб ґрунтується на основі подання пацієнтом рахунку витраченої на лікування суму страховій компанії — тут немає безпосереднього зв'язку між страховим фондом та медичними й аптечними закладами (діє у Франції та інших країнах);
- для аптек та медичних закладів надходять безпосередньо від страхової компанії на підставі домовленості між страховим фондом, медичним та аптечним закладом (діє в Німеччині та інших країнах).
В Україні відповідними постановами Кабінету Міністрів України затверджується перелік тих лікарських препаратів, які можна закуповувати за бюджетні кошти і система компенсації вартості лікарських препаратів передбачена залежно від захворювання, його тяжкості та від категорії пацієнта.
Від січня 2017 Міністерство охорони здоров'я України запустило новий проект реімбурсації вартості ліків.[1]
На початок 2021 року механізм реімурсації наступний: лікар виписує пацієнту рецепт на ліки з переліку лікарських препаратів, які можна купувати за бюджетні кошти. Пацієнт отримає ці ліки безкоштовно у аптеці, яка приймає участь у програмі реімбурсації. Ця аптека отримає компенсацію завдяки програмі реімбурсації на основі контракту з НСЗУ, який укладається через МІС.
Примітки
- Міністерство охорони здоров'я планує з 1 січня 2017 року запустити проект реімбурсації вартості ліків // Міністерство охорони здоров'я України. — 2016. — 6 жовтня.
Джерела
- Котвіцька А. А. Наукове узагальнення міжнародного досвіду організації механізмів реімбурсації витрат на лікарські засоби // Вісник фармації. — 2006. — № 3.
- Немченко А. С., Котвіцька А. А. Реімбурсація // Фармацевтична енциклопедія.
- Постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 р. № 955 «Програма надання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги» // Офіц. вісн. України. — 2002. — № 28.