Рибак Володимир Васильович

Народився 3 жовтня 1946 у Донецьку. Українець; дружина Альбіна Іванівна (1946) — віце-президент благодійного фонду; син Олександр (1969) — керівник комерційної структури (Держархбудінспекції України); дочка Наталія (1976) — працівник банківської установи.

В період 1961—1965 — навчання в Ясинуватському будівельному технікумі транспортного будівництва. З лютого 1966 по червень 1968 — служба в Радянській армії, в/ч 44096 Московського військового округу.

Вища освіта: Донецький університет, економічний факультет (1968—1973), економіст, «Планування промисловості»; кандидатська дисертація «Управління фінансовими ресурсами території (на прикладі міст Донецької області)» (1996); докторська дисертація «Регулювання процесів ринкової трансформації системи доходів місцевого самоврядування» (Інститут економіки промисловості НАН України, 2001).

З серпня 1968 по липень 1972 — майстер, Донецький БУ № 565.

Липень 1972 — грудень 1975 — начальник виробничо-технічного відділу БУ № 8.

Грудень 1975 — січень 1976 — головний інженер БУ № 1.

Січень — липень 1976 — головний інженер БУ № 5 тресту «Сантехелектромонтаж», Донецьк.

З липня по вересень 1976 — заступник начальника планово-виробничого відділу спецколони № 2, Донецький облміжколгоспбуд.

Автор близько 50 наукових праць, зокрема: «Проблеми формування бюджетів органів регіонального та місцевого самоврядування» (1996), «Сучасне промислове місто: народногосподарський потенціал та проблеми розвитку» (1996), «Методичні підходи до міжтериторіального вирівнювання» (1996), «Проблеми реформування доходних джерел місцевих бюджетів» (1996), «Податки України: теорія та практика», підручника «Підвищення ролі управління» (1998).

З вересня 1976 по серпень 1980 — голова парткомісії Київського РК КПУ Донецька.

З вересня 1980 по серпень 1982 — слухач Вищої партійної школи при ЦК КПУ.

З серпня 1982 по жовтень 1983 — інструктор відділу організаційно-партійної роботи Донецького ОК КПУ.

З жовтня 1983 по вересень 1988 — секретар Київського РК КПУ Донецька.

З вересня 1988 до листопада 1992 — голова Київської райради і райвиконкому міста Донецька.

З листопада 1992 по вересень 1993 — перший заступник голови виконкому, Донецької міськради народних депутатів.

До квітня 2002 — голова Донецької міськради народних депутатів; Донецький міський голова, обраний безальтернативно, за — 101 з 120. Був заступником голови Донецької облради (з серпня 1994). З 4 серпня 2006 по 21 березня 2007 — Віце-прем'єр-міністр України — Міністр будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України[3]. 21 березня — 18 грудня 2007 — Віце-прем'єр-міністр України[4].

Постійний представник КМ України у ВР України (листопад 2002[5] — лютий 2005[6]). Член Координаційної ради з питань місцевого самоврядування (вересень 1998 — грудень 2000); член Міжвідомчої комісії з питань місцевого самоврядування при КМ України (з липня 1998); член Національної ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування (з грудня 2000).

Голова Партії регіонів відродження України (жовтень 1997 — листопад 2000); співголова Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України» (листопад 2000—2001); заступник голови Партії регіонів (березень 2001 — квітень 2003); голова Донецького обласного відділу Партії регіонів (до грудня 2003). Довірена особа кандидата на пост Президента України В. Януковича в ТВО № 45 (2004—2005)[7]. Перший заступник Голови Партії регіонів України з 23 квітня 2010.

З 13 грудня 2012 — Голова Верховної Ради України (VII скликання).[8]

18 лютого 2014 спікер відмовився реєструвати проект постанови опозиції про повернення Конституції 2004. Після цього опозиція заблокувала президію і трибуну Верховної Ради.[10] Це призвело до ескалації конфлікту, кровопролиття і вбивства великої кількості громадян України.

22 лютого 2014 подав у відставку[11]. Верховна Рада 326 голосами підтримала відкликання спікера.[12]

Згодом Рибак заявив, що після передачі влади в Україні в.о. президента Турчинову 2014 року, він пішов на політичну пенсію. У своїх пізніших висловлюваннях підкреслював, що вважає що реванш Януковича в Україні неможливим, оскільки Україна стала іншою та пішла уперед.[13]

• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (23 серпня 2011)[14], V ст. (2 жовтня 2006)[15]
• Орден «За заслуги» I ст. (3 липня 2002)[16], II ст. (9 жовтня 2000)[17], III ст. (27 червня 1997)[18]
• Заслужений будівельник України (14 листопада 1995)[19]
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (жовтень 2001)[20]

Став прототипом одного з персонажів мультсеріалу Казкова Русь українського виробництва.

• Донецький клан

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»
• Рибак Володимир Васильович — Партия регионов. Официальный информационный сервер