Звягільський Юхим Леонідович

Юхи́м Леоні́дович Звягі́льський (20 лютого 1933, Сталіне, Українська СРР, СРСР — 6 листопада 2021[1], Київ, Україна) — український політичний та громадський діяч, виконувач обов'язків Прем'єр-міністра України (з вересня 1993 по липень 1994), народний депутат України I—VIII скликань (1990—2019), Герой Соціалістичної Праці (1986), Герой України (2003), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2002), доктор технічних наук (2001), професор (1992). Один зі співзасновників та колишній член Партії регіонів.[2]

Звягільський Юхим Леонідович
Звягільський Юхим Леонідович
2-й в.о. Прем'єр-міністра України
22 вересня 1993 — 16 червня 1994
Президент Кравчук Леонід Макарович
Попередник Кучма Леонід Данилович
Наступник Масол Віталій Андрійович
4-й Перший віце-прем'єр-міністр України
11 червня 1993 — 4 липня 1994
Попередник Юхновський Ігор Рафаїлович
Наступник Марчук Євген Кирилович
Народився 20 лютого 1933(1933-02-20)
Сталіне, Українська СРР, СРСР
Помер 6 листопада 2021(2021-11-06) (88 років)
Київ, Україна
Похований Байкове кладовище
Відомий як політик
Громадянство  СРСР→ Україна
Національність єврей
Освіта ДВНЗ ДонНТУ
Політична партія Партія регіонів
У шлюбі з Людмила Юхимівна (1931)
Діти дочка Стелла
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Заслужений шахтар України
Підпис
Звягільський Юхим Леонідович на сайті Верховної Ради
Висловлювання у Вікіцитатах

Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
1-го скликання
КПРС 15 травня 1990 — 10 травня 1994
2-го скликання
позафракційний 11 травня 1994 — 12 травня 1998
3-го скликання
позафракційний 12 травня 1998 — 14 травня 2002
4-го скликання
Партія регіонів 14 травня 2002 — 25 травня 2006
5-го скликання
Партія регіонів 25 травня 2006 — 23 листопада 2007
6-го скликання
Партія регіонів 23 листопада 2007 — 12 грудня 2012
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014
8-го скликання
Опозиційний блок 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Біографія

Народився 20 лютого 1933 року в Сталіному в родині службовця.

1956 року закінчив Донецький індустріальний інститут, здобув спеціальність гірничого інженера. Працював на шахті № 13 тресту «Куйбишеввугілля» помічником начальника, потім — начальником вугільної дільниці, головним інженером, директором. Одночасно займався науковою діяльністю. Від 1975 року — директор шахтоуправління «Куйбишевське» виробничого об'єднання «Донецьквугілля». Від 1979 року — директор шахти ім. Засядька виробничого об'єднання «Донецьквугілля».

У березні 1990 року обраний Народним депутатом I скл. від Донецької області. Від листопада 1992 року — голова Донецької міської ради народних депутатів та голова виконкому.

У червні 1993 року призначений першим віце-прем'єр-міністром України, а у вересні 1993 року на нього покладено виконання обов'язків прем'єр-міністра України. Навесні 1994 року обраний Народним депутатом України 2-го скликання. 4 липня 1994 року звільнений з посади першого віце-прем'єра.

В ході компанії по виборах президента України 1994 року був однією з головних мішеней критики опозиції президентові Леоніду Кравчуку, звинувачувався у зловживанні службовим положенням тощо. В результаті цієї компанії, тиску і погроз, опинився під слідством.

Звягільського також звинувачували у вивезенні у 1994 році 300 млн доларів нелегальної готівки до Ізраїлю за допомогою ізраїльської спецслужби «Натів»[3].

З листопада 1994 по березень 1997 року проживав в Ізраїлі, переховуючись від слідства. Після повернення став головою правління орендарів ОП «Шахта імені О. Ф. Засядька».

У 1998—2002 роках — Народний депутат України 3-го скликання. Член Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД. Народний депутат IV скл. з квітня 2002 року.

У 1999 році разом з депутатами Володимиром Рибаком та Миколою Янковським співпрацював з об'єднанням «За єдність, згоду і відродження»

У 2006 році став народним депутатом України (№ 9 списку Партії регіонів). У 2007 році вшосте став народним депутатом України (знову дев'ятий номер списку Партії регіонів), що вже тоді становило єдиний випадок. У 2012 році усьоме став народним депутатом України від Партії регіонів (ОВО № 45), і найстаршим депутатом Верховної Ради України.

16 січня 2014 року проголосував за «диктаторські» закони[4], і не голосував за їх скасування[5].

На позачергових парламентських виборах 2014 року знову здобув перемогу в одномандатному окрузі № 45. При цьому вибори відбулися лише на чотирьох дільницях округу.

Був членом Комітету Верховної Ради України у закордонних справах[6] та співголовою Єврейської конференції України.

Смерть

4 листопада 2021 року потрапив до реанімації через ускладнення від COVID-19, помер 6 листопада у Києві на 89-му році життя[7]. Похований 9 листопада на Байковому кладовищі (ділянка № 42а).

Нагороди і звання

СРСР та УРСР

Україна
  • 20 лютого 2003, в день 70-річчя Юхима Звягільського, йому присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку вугільної промисловості, багаторічну законотворчу діяльність[8].
  • Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (27 квітня 2013) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[9].
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (18 серпня 2009) — за вагомий особистий внесок у державне будівництво, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди 18-ї річниці незалежності України[10].
  • Державна премія України в галузі науки і техніки 2002 року — за розробку і впровадження нових ресурсозберігаючих засобів кріплення і охоронних конструкцій капітальних виробок на основі геомеханіки системи «кріплення — породний масив», що забезпечують ефективну експлуатацію вугільних шахт України (у складі колективу)[11].
  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України (20 лютого 2003)[12].
  • Почесний громадянин м. Донецька (1998).
  • Одна з вулиць Донецька в Київському районі міста з 2003 року має ім'я Юхима Звягільського[13].

Цікаві факти
  • Юхим Звягільський — єдиний депутат, який був у всіх перших восьми скликаннях Верховної Ради України[14].

Див. також

Примітки
  1. Помер Юхим Звягільський: сірий кардинал Донбасу. BBC News Україна (укр.). Процитовано 6 листопада 2021.
  2. Лідери — офіційний сайт Партії регіонів, станом на липень 2001 року
  3. АГЕНТЫ-КАЗНОКРАДЫ / Украина криминальная, 09.01.2003 12:35
  4. Результати поіменного голосування за проект Закону про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян (№ 3879) — за основу і в цілому. Архів оригіналу за 20 січня 2014. Процитовано 8 листопада 2014.
  5. Поіменне голосування про прийняття в цілому проекту Постанови про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі мирних громадян України (№4158). Архів оригіналу за 2 березня 2014. Процитовано 8 листопада 2014.
  6. Звягільський Юхим Леонідович (картка депутата)
  7. Помер колишній нардеп і відомий політик Юхим Звягільський. 24 Канал (укр.). Процитовано 6 листопада 2021.
  8. Указ Президента України № 144/2003 від 20 лютого 2003 року «Про присвоєння Ю. Звягільському звання Герой України»
  9. Указ Президента України № 242/2013 від 27 квітня 2013 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ, організацій»
  10. Указ Президента України № 620/2009 від 18 серпня 2009 року «Про відзначення державними нагородами України»
  11. Указ Президента України № 1184/2002 від 17 грудня 2002 року «Про присудження Державної премії України в галузі науки і техніки 2002 року»
  12. Постанова КМ України від 20 лютого 2003 р. № 178 «Про нагородження Звягільського Ю. Л. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України»
  13. В оккупированном Донецке улицу Звягильского хотят назвать именем боевика «Моторолы»
  14. Юхим Звягільський — єдиний депутат, який був у парламентах усіх скликань.

Джерела

Посилання
Попередник: 2-й в.о. Прем'єр-міністра України
22 вересня 1993 — 15 липня 1994
 Наступник:
Кучма Леонід Данилович
Масол Віталій Андрійович
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.