Рильський монастир

За переказами, заснований в 30-ті роки X століття преподобним св. Іваном Рильським (876–946 рр.), чиє ім'я він носить, починаючи з часу правління болгарського царя Петра I (927-968 рр.). Святий Іоанн жив у печері неподалік від нинішнього монастиря, тоді як сам монастир був побудований його учнями, які прийшли в гори, щоб продовжити навчання.

Монастирський двір

Рильський монастир у серпні 2013 року

Вежа Хрельо Драговола, XIV століття

Майже від часу створення монастир підтримували й шанували правителі Болгарії. Мало не кожний правитель Другого Болгарського царства аж до завоювання Болгарії турками-османами жалував значні суми монастирю, завдяки чому він став культурним і духовним центром Болгарії. Розквітом монастиря був період з XII по XIV століття.

У XIV столітті, після землетрусу, монастир ґрунтовно перебудував місцевий феодал Хрельо Драговол, перетворивши його в солідно укріплений архітектурний ансамбль. Проте в середині XV століття турки розграбували і зруйнували це святе місце. До наших днів збереглися вежа (1334-1335 рр.), названа на честь Драговола, а також трон єпископа і різьблені ворота згорілої в 1833 році середньовічної церкви.

Фрески в головній церкві

У другій половині XV століття почалося духовне і культурне відродження монастиря. У 1466 році три брати з Кюстенділа Давид, Теофан і Йоасаф домоглися в Константинополі у султана спеціальної охоронної грамоти та уклали договір про взаємодопомогу між Рильським монастирем і монастирем Святого Пантелеймона на горі Афон (оригінал цього документа зберігається в музеї монастиря). У 1469 року вони перенесли сюди зі зруйнованої турками столиці Тирново моощі св. Івана Рильського. Відроджувався і облаштовувався монастир і завдяки пожертвам Російської православної церкви, 1558 року до Москви, у пошуках грошей, церковного начиння та книг Рильського ченці відправили цілу делегацію. У XVI-XVII ст. розширюються контакти і з іншими сусідами — сербськими, румунськими, грецькими монастирями, і особливо зі слов'янськими монастирями на Святій горі.

У роки панування османів монастир виступав у ролі хранителя болгарської мови та культури. У часи болгарського національного відродження (XVIII—XIX століття) монастир згорів у пожежі (1778, 1833), але був відновлений. Уся країна збирала гроші. Саме тоді територія монастиря набула нинішнього вигляду. У 1844 Неофіт Рильський заснував при монастирі школу.

У монастирі зберігаються мощі св. Івана Рильського й чудотворна ікона Богородиці «Одигітрія» з 32 чотирикутними перегородками з мощами святих, одна з трьох найбільш шанованих ікон Болгарської Православної Церкви [http://www.pravoslavie.ru/cgi-bin/sykon/client/display.pl?sid=499%5Bнедоступне+посилання+з+квітня+2019%5D]^{[недоступне посилання з вересня 2019]}.

У 1976 монастир був визнаний національною історичною пам'яткою, а в 1983 — об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. З 1991 монастир підпорядковується Священному Синоду Болгарської Церкви.

25 травня 2002 папа Іоанн Павло II відвідав монастир під час свого паломництва до Болгарії.

Монастирський собор Різдва Богородиці.

План монастиря

Сучасний комплекс монастиря має форму неправильного чотирикутника і займає територію в 8800 м², центром її є внутрішній двір, де розташовані башта і головна церква.

У 1981 році Рильський монастир був викарбуваний на мідно-нікелевій монеті номіналом 2 лева. Монета входить у серію монет, присвячених 1300-річчю Болгарії.

• 
  Рильський монастир
• 
  Вхід в монастир
• 
  Усередині головної церкви
• 
  Багато прикрашений стелю головної церкви
• 
  Вид
• 
  Головна церква
• 
  Деталі фрескового розпису
• 
  Фрески західного портика
• 
  Вид на внутрішній двір і аркаду зовнішніх коридорів
• 
  Зовнішній коридор з фресками
• 
  Фрагмент однієї з фресок
• 
  Рильський монастир на фоні гір Рила

За даними перепису населення 2011 року, в монастирі проживали 39 осіб, з них 33 особи (94,3%) — болгари[2].

Розподіл населення за віком у 2011 році[3]:

Динаміка населення[4]:

• Emil Ivanov: Das Bildprogramm des Narthex im Rila-Kloster in Bulgarien unter besonderer Berücksichtigung der Wasserweihezyklen, Diss., Erlangen, 2002.
• Emil Ivanov: Rila-Kloster, Artikel: RGG⁴, Bd. 7, 2007, Sp. 520.
• Dechkov Hristov, Hristo; et al. (1959). The Rila Monastery: history, architecture, frescoes, woodcarvings. Sofia: Bulgarian Academy of Sciences.
• Anchev, Ancho; et al. (1968). Rilski manastir. Rilʹskiĭ monastyrʹ. Das Rila Kloster. Le Monastère de Rila. The Rila Monastery. Nauka i Izkustvo.