Римачі

Населення становить 942 особи. Орган місцевого самоврядування — Вишнівська сільська громада. Село розташоване за 12 кілометрів від районного центру (автошлях E373) і прилягає до залізничної станції Ягодин. У старостинський округ входить село Бережці.

У селі на станції Ягодин розташований пункт контролю на кордоні з Польщею Ягодин—Дорогуськ.

Сучасна офіційна назва населеного пункту — Римачі[1]. Ця назва протягом існування села не змінювалась.

Існує така легенда про виникнення назви «Римачі». Один чоловік ходив до Риму на поклоніння Папі Римському. Після повернення з Риму поселився на місці, де зараз Римачі. Довкола його садиби побудували свої житла інші люди. Так виник населений пункт Римачі, назва якого походить від слова «Рим». Про це розповів Печера Оникій. В історичних джерелах даних про виникнення села немає.

Територія сучасного села Римачі була заселена людьми в епоху енеоліту-бронзи, про що свідчать численні археологічні матеріали.

В писемних джерелах населений пункт вперше згадується під 1442 роком. Відомо, що серед ряду сіл, переданих тоді польським королем Владиславом Варненчиком у володіння Кристину з Вільчиполя було також с. Римачі. Проте, через деякий час воно знову увійшло до складу королівських володінь.

У XVI ст. населений пункт входить до складу Любомльського староства. Згідно люстрції 1564 року тут мешкало 17 кметів, які платили по 6 грошів податку щорічно, діяв фільварок, корчма.

24 жовтня 1599 року датовано надання польським королем Сигізмундом ІІІ шляхтичу Мартинові Красицькому села Римачі разом з іншими населеними пунктами, що відносились тоді до Любомльського замку.

На початку XVII ст., після прийняття унії, в околицях населеного пункту відбулося протистояння між місцевими православними та католиками. З 1659 року с. Римачі, у складі Любомльського староства, належало до володінь гетьмана Івана Виговського, а з 1680 року — у власності польського короного гетьмана, краківського воєводи Дмитра-Юрія Корибута Вишневецького.

З другої половини XVIII ст. «деревня Римачі» перебувала в складі володінь великого коронного гетьмана Браницького. Після ІІІ поділу Польщі в 1795 році село входило до складу Володимир-Волинського повіту Волинської губернії.

Під час французько-російської війни 1812 року в районі населеного пункту відбулись невеликі збройні сутички між австро-саксонськими та російськими військами.

У 1849 році, після конфіскації земель у графів Браницьких, селяни с. Римачі стали державними. У другій половині XIX ст. населений пункт входив до складу Бережецької волості Володимир-Волинського повіту. В цей час більшу частину населення складали поляки, православні ж були приписані до церкви сусіднього с. Бережці. В 1892 році в Римачах було відкрито церковну школу грамоти.

На початку ХХ ст. в селі проживало 1042 мешканці. В період Першої світової війни велика частина населення була авакуйована в Катеринославську губернію. Населений пункт був зайнятий австро-угорськими військами. В цей час з їх дозволу в селі було відкрито польську школу.

В період ІІ Речі Посполитої с. Римачі входило до складу Бережецької гміни Любомльського повіту Волинського воєводства. На 1921 рік тут проживало 1233 жителі. Пізніше, у 1929—1930 роках, відбулося переміщення села: частину мешканців було виселено на хутори Стружки, Підрудівка, Зарудівка, Почернів'я, Підострови, Ягодин.

В 1934 році в селі було закінчено будівництво мурованого римо-католицького костелу св. Ізидора Орача. В цей час в селі діяла семикласна польська школа.

У 1939 році Римачі приєднали до Радянської України. Відразу після віроломного нападу фашистської Німеччини територія Римачівської сільської ради стала ареною жорстоких боїв. Тільки за першу добу бійці 9-ї Бережецької застави знищили близько 600 фашистів. За період тимчасової окупації фашистські загарбники і їх прибічники в Римачах і Бережцях убили 277 чоловік, вивезли на каторжні роботи до Німеччини 202 особи, знищили 185 житлових будинків. 19 липня 1944 року Римачі і Бережці були визволені військами 1-го Білоруського фронту.

Після зайняття населеного пункту радянськими військами, населення села збільшилося за рахунок переселення з хуторів. Зникли сусідні села Купрачі, Теребейки та Ягодин. Тут організовано колгосп, відкрито школу, дитячий будинок для сиріт, відділення зв'язку, бібліотеку, фельдшерсько-акушерський пункт тощо.

Після проголошення незалежності с. Римачі — центр Римачівської сільської ради Любомльського району Волинської області. Населення становить 942 жителі. В селі споруджено обеліск Слави односельчанам, які загинули за визволення рідного краю. В Римачах працюють бібліотека, середня школа, будинок культури, дитячий садок, відділення зв'язку, федьдшерсько-акушерський пункт.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 707 осіб, з яких 339 чоловіків та 368 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 912 осіб.[3]

• Киричук Сергій Володимирович (1989—2014) — молодший сержант Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни.

На території Римачів тече річка Гапа, а також є озеро Око — морського походження. Річка, що витікає з цього озера, має назву Рудавка і впадає у річку Західний Буг.

На території села залишився польський костел Святого Ісидора Орача, збудований у 1931—1933 роках за кошти ксьондза і парафіян. Його реставровано в наш час, і туди приїжджають сусіди — поляки в період католицьких свят. Також залишився польський цвинтар.

В селі споруджено обеліск Слави односельчанам, що загинули за визволення рідного краю. В Римачах діючою є бібліотека, ЗОШ І-ІІІ ст., будинок культури, дитячий садок, відділення зв'язку, фельдшерсько-акушерський пункт.

• «Історія міста, селища та сіл Любомльського району» з сайту Любомльської районної ради

• Римачі́ // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.515

• Rymacza // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 95. (пол.)
• Погода в селі Римачі