Ритов Сергій Михайлович

Сергій Михайлович Ритов (20 червня (3 липня) 1908, Харків — 22 жовтня 1996, Москва) — радянський учений, фахівець в області радіофізики, член-кореспондент Академії наук СРСР по відділенню загальної фізики та астрономії (радіотехніка та електроніка) з 26 листопада 1968 року (з 1991 — член-кореспондент РАН).

Ритов Сергій Михайлович
Народився 20 червня (3 липня) 1908[1]
Харків, Російська імперія[2][1]
Помер 22 жовтня 1996(1996-10-22)[1] (88 років)
Москва, Росія[1]
Поховання
Новий донський цвинтар : 
Країна  СРСР →  Росія
Національність українець
Діяльність фізик
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Галузь радіотехніка та електроніка
Заклад Фізичний інститут імені П. М. Лебедєва, Q18408822? і МФТІ
Посада керівник радіофізичної лабораторії в РТІ АН СРСР (з 1958 року)
Звання член-кореспондент Академії наук СРСР по відділенню загальної фізики та астрономії (радіотехніка та електроніка), професор
Ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Мандельштам Леонід Ісаакович
Аспіранти, докторанти Fyodor Bunkind, Mikhail Galanind, Прохоров Олександр Михайлович і Nikolay Nikolaevich Kolachevskyd
Членство Академія наук СРСР
Відомий завдяки: основоположник теорії теплових флуктуацій в електродинаміці
Нагороди

Навчання

В.Ритов почав навчатися в 1916 році в Москві. Після закінчення в 1925 році 10-ї московської школи був направлений на навчання в 1-й МДУ.

У 1930 році В.Ритов закінчив фізико-математичний факультет Московського державного університету і вступив до аспірантури НДІ фізики при МДУ.

У 1933 році він закінчив аспірантуру за спеціальністю «Теорія коливань» під керівництвом академіка Л. В. Мандельштама.

У 1938 році В.Ритов захистив докторську дисертацію на тему «Модульовані коливання і хвилі», яка справила величезний вплив на розвиток теорії коливань[3].

Викладацька діяльність

З 1930 року В.Ритов почав викладав фізику і математику в МДУ (1930—1932 рр., 1934—1938 рр..), а також у ГІФТІ (1932—1934 рр., 1945—1947 рр.) та МФТІ (1947—1978 рр.)[4].

В 1934—1958 рр. В.Ритов також працював в оптичній лабораторії Фізичного інституту АН СРСР (ФІАН). В 1935 році почав вивчення дифракції світла на ультразвукових хвилях. У 1937 році він запропонував ефективний метод аналізу побудови хвиль в плавнонеоднорідних середовищах (Метод Ритова) — потужний інструмент дослідження поширення хвиль.

В 1947 році В.Ритов став професором, завідувачем кафедри загальної фізики, а з 1949 року — кафедри радіофізики на фізико-технічному факультеті МДУ.

А з 1951 року перейшов на МФТІ[5]. У 1947 році був членом комісії для таємного голосування у ФІАНі на захисті дисертації А. Д. Сахарова «Теорія ядерних переходів».

У 1958 році С. М. Ритов на запрошення академіка Олександра Мінця очолив радіофізичну лабораторію в РТІ АН СРСР (з 1980-х років — начальник теоретичного відділу). Його робота стосувалася дослідження принципових фізичних питань, пов'язаних з розробкою і створенням наземних радіоінформаційних комплексів: дослідження впливу неоднорідностей атмосфери на характеристики радіолокаторів дальньої дії, розробка і створення малошумливих параметричних підсилювачів, розвиток акустооптичних методів обробки радіолокаційних сигналів, дослідження іоносфери за допомогою ракет і штучних супутників Землі в інтересах дальньої радіолокації[3].

Похований на Донському кладовищі[6].

Науковий внесок

Галузі в які С. М. Ритов вніс фундаментальний внесок, можна умовно розділити на три великі групи[7]:

С. Ритову належить найбільш загальна феноменологічна теорія молекулярного розсіяння світла, що включає в себе аналіз спектрів Мандельштама-Бріллюена і деполяризованого випромінювання, а також спектру розсіювання, обумовленого флуктуаниями ентропії. Ця теорія, підтверджена численними експериментами, отримала загальне визнання. В своїх роботах він також дав точне рішення задачі про відбиття електромагнітних хвиль від шару з від'ємною діелектричною сталою, дослідив питання зв'язку між вектором Пойнтинга, вектором групової швидкості і щільністю енергії при розповсюдженні електромагнітних хвиль в анізотропних середовищах.

Він став одним з основоположників теорії теплових флуктуацій в електродинаміці.

Деякі з розвинених ним методів аналізу радіофізичних завдань стали настільки загальновживаними, що сприймаються як «народні»[4].

С. М. Ритов є автором окремих розділів у популярних підручниках фізики. В Росії і за кордоном добре відомий його підручник «Введение в статистическую радиофизику».

Нагороди

Публікації
  • Рытов С. М. Модулированные колебания и волны // Тр. Физического института АН СССР, 1940, т. 2, вып. 1.
  • Рытов С. М. Теория электрических флуктуаций и теплового излучения. — М., 1953.
  • Рытов С. М. Что увидит и с чем столкнётся астронавт, летящий с околосветовой скоростью. // «Природа», 1960, № 4.
  • Рытов С. М. Введение в статистическую радиофизику. — М.: Наука, 1966.
  • Рытов С. М., Левин М. Л. Теория равновесных тепловых флуктуаций в электродинамике. — М., 1967.
  • Рытов С. М. Введение в статистическую радиофизику. Ч.1. Случайные процессы. — М.: Наука, 1976.
  • Рытов С. М., Кравцов Ю. А., Татарский В. И. Введение в статистическую радиофизику. Ч.2. Случайные поля. — М.: Наука, 1978.

Примітки
  1. Большая российская энциклопедия — Большая российская энциклопедия, 2004. — ISBN 978-5-85270-320-0
  2. Рытов Сергей Михайлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. УФН, 2009.
  4. УФН, 1997.
  5. В МФТИ он с 1953 года по 1978 год возглавлял по совместительству кафедру радиофизики.
  6. Могила С.
  7. УФН, 1968.

Література
  • Сергей Михайлович Рытов: Жизнь, воспоминания, интервью, записки, стихи, документы / Сост. В. М. Березанская, Н. С. Рытова ; под ред. А. А. Гиппиуса. — М. : ЛЕНАНД, 2012. — 552 с. — ISBN 978-5-9710-0462-2.
  • Сергей Михайлович Рытов (К 60-летию со дня рождения) // Успехи физических наук: журнал. — М.: ФИАН, 1968. — Т. 96, № 11. — С. 573—574. — ISSN 0042-1294.
  • Памяти Сергея Михайловича Рытова // Успехи физических наук: журнал. — М.: ФИАН, 1997. — Т. 167, № 7. — С. 787—788. — ISSN 0042-1294.
  • Гуляев Ю. В. К 100-летию со дня рождения С. М. Рытова (вступительное слово) // Успехи физических наук: журнал. — М.: ФИАН, 2009. — Т. 179, № 5. — С. 531—534. — ISSN 0042-1294.
  • Храмов Ю. А. Рытов Сергей Михайлович // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М.: Наука, 1983. — С. 239. — 400 с. — 200 000 экз. (в пер.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.