Робер Делоне
Робéр Делонé (фр. Robert Delaunay; 12 квітня 1885, Париж, Франція — 25 жовтня 1941, Монпельє, Франція) — французький художник. Разом із своєю дружиною Сонею Делоне став засновником нового жанру — орфізму.
Робер Делоне | ||||
---|---|---|---|---|
фр. Robert Delaunay | ||||
| ||||
Автопортрет, 1905—1906 роки. | ||||
Народження |
12 квітня 1885 Париж, Франція | |||
Смерть | 25 жовтня 1941 (56 років) | |||
Монпельє, Франція (злоякісна пухлина) | ||||
Поховання |
| |||
Національність | француз | |||
Країна | Франція | |||
Жанр | Абстракціонізм[1][2] і натюрморт[2] | |||
Діяльність | художник, митець, дизайнер, театральний дизайнер | |||
Напрямок | орфізм | |||
Відомі учні | Lyonel Feiningerd і Léon-Laurent Galandd | |||
Твори | Simultaneous Discd і Eiffel Tower with Treesd | |||
У шлюбі з | Соня Делоне[3] | |||
Діти | Charles Delaunayd | |||
Автограф | ||||
| ||||
Робер Делоне у Вікісховищі |
Життєпис
Робер Делоне народився 1885 року в Парижі. Його батьки рано розлучилися і він виховувався дядьком. У 1908 році, після служби в армії познайомився з Сонею Терк і через два роки одружився з нею. 1908 року стає членом спільноти «Золотий перетин». 1911 року Делоне бере участь у виставці групи «Синій вершник» в Мюнхені. Роки Першої світової війни подружжя провело в Іспанії та Португалії, 1921 року повернулося до Парижу. У 1937 році Робер і Соня Делоне разом брали участь в оформленні Всесвітньої виставки в Парижі. З початком Другої світової війни Робер переїхав до Оверні, але вже був тяжко хворим і невдовзі помер від раку.
Син Робера і Соні, Шарль Делоне (1911-1988) став пропагандистом і істориком джазу.
Творчість
Починав під впливом постімпресіоністів, насамперед Сезанна. Гостро відчував рух, ритм. З 1912 року разом зі своєю дружиною Сонею Терк-Делоне перейшов від кубізму до своєрідної манери абстрактного живопису, яку Гійом Аполлінер назвав орфізмом. В естетичній концепції Делоне, на відміну від теорій основоположників абстракціонізму Кандинського та Мондріана, ідеалістична метафізика відкидалася; основним завданням абстракціонізму художника уявлялося дослідження динамічних якостей кольору та інших властивостей художньої мови[4]. Делоне був близький до «Синього вершника», листувався з Кандінським і Маке. Автор низки програмних та теоретичних робіт про живопис, одну з них («Про світло», 1912) переклав німецькою мову Пауль Клее, вона була опублікована в журналі «Штурм» (1913).
Спадщина
Роботи Робера Делоне представлені у великих музеях багатьох країн світу від Шотландії до Японії і Австралії.
Делоне про мистецтво
- The new art of color: the writings of Robert and Sonia Delaunay. New York: Viking Press, 1978.
Галерея
- Марсове поле: Червона вежа (1911—1923)
- В саду (Dans le jardin) (1904)
- Пейзаж: скеля перед морем (Paysage: Le rocher devant la mer) (1904)
- Гірський пейзаж (Paysage montagneux)
- Пейзаж зі снопами (Paysage, les meules) (1905)
- Пейзаж з диском (Paysage au disque) (1906)
- Натюрморт. Ваза із квітами (Nature morte au vase de fleurs) (1907)
- Ейфелева вежа (Tour Eiffel) (1911)
- Вікна (Les Fenêtres) (1912)
- Сонце і Місяць (1912)
- Три грації (Les trois grâces) (1912)
- Пейзаж в Лаоні (Paysage de Laon) (1912)
- Веселка (1913)
- Синхронний диск (Disque simultané) (1912—1913)
- Команда Кардиффу (L'Équipe de Cardiff) (1913) 1-й варіант
- Команда Кардиффу (L'Équipe de Cardiff) (1913) 2-й варіант
- Португалка (Femme portugaise) (1915)
- Оголена із книгою (Femme nue lisant) (1915)
- Портрет Мадам Гайм (1926—1927)
- Вид набережної Лувра (Vue du Quai du Louvre) (1928)
- Ритм (Rythme) (1932)
- Ритм I (Rythme I) 1934
- Нескінченний ритм (Rythme sans fin)
- Relief-disques (1936)
- Повітря, залізо і вода (Air fer et eau) (этюд) (1937)
- Робер Делоне. Портрет Жана Метсенже (1906)
Примітки
- Encyclopædia Britannica
- RKDartists
- Guggenheim Collection Online — Музей Гуггенгайма в Більбао.
- Крючкова В. А. {{{Заголовок}}}. — Т. 1. — 65 000 прим. — ISBN 5-85270-329-X.
Посилання
- РОБЕР ДЕЛОНЕ: ЖИЗНЬ И ТВОРЧЕСТВО ХУДОЖНИКА|Художественная галерея(рос.)
- Robert Delaunay Online(англ.)
- Біографія Робера Делоне