Кандинський Василь Васильович

Дім Кандинського та Клее в Дессау

Народився 16 грудня 1866 року в Москві в родині комерсанта, а через п'ять років із сім'єю переїхав до Одеси. Тут він закінчив гімназію; художню освіту отримав у Києві, вчився у Миколи Пимоненка в художній школі Мурашка і сформувався як особистість.

У 1885—1893 роках навчався в Московському університеті, вивчаючи право та економіку. Йому було запропоновано посаду професора в Тартуському університеті. Проте він залишив юридичну кар'єру.

У 30-річному віці вирішив зайнятись живописом. Він вчився у Антона Ажбе і пізніше в Академії мистецтв у Мюнхені у Франца фон Штука.

З Одесою художник не припиняв зв'язок, де його друг, скульптор В. Іздебський заснував салон. У грудні 1909 року в Одесі в салоні Іздебського відбулася міжнародна виставка, на якій Кандинський представив одні з перших композицій, де вже майже не вгадуються елементи наочного світу.[14] Тоді він наближався до винаходу абстракціонізму, виходячи з практики імпресіонізму та абстрактного експресіонізму.

У лютому 1910 року ця експозиція, дещо змінена, проходила в Києві, а потім у Петербурзі та Ризі. Нове, незрозуміле й абстрактне мистецтво набирало сили. Виставка авангардної групи «Бубновий валет», що проходила в Москві з 10 грудня 1910 року до 11 січня 1911 року, викликала величезний резонанс у пресі та культурному житті. На ній експонувалася перша абстрактна акварель В.Кандинського, яка нині зберігається в Парижі, Центрі Жоржа Помпіду.

У 1911 році разом з відомими німецькими експресіоністами організував альманах та групу «Синій вершник». До неї входили Франц Марк, Олексій фон Явленський, Пауль Клее та Мар'яна Верьовкіна.

У 1914 році, коли почалася Перша світова війна, повернувся до Москви.

Після революції він активно займався організацією художньої творчості та обіймав посаду віце-президента Академії художніх наук.

У 1921 році повернувся до Німеччини.

У 1922—1933 роках працював викладачем у школі мистецтва та архітектури Баугаус.

У 1928 році отримав німецьке громадянство, але вже в 1933 році емігрував до Франції. Проживав у Парижі. У 1939 році отримав французьке громадянство.

Художник помер 13 грудня 1944 року в передмісті Парижа Неї-сюр-Сен.

Племінником Кандинського був Александр Кожев, видатний філософ.

Для творів Кандинського характерна синестезія, сприйняття фарб не тільки як оптичних, але й як звукових стимулів. Він класифікував фарби за їх ароматами, звуками та формами. Наприклад, він вважав, що синьому кольору відповідає коло, червоному — квадрат, жовтому — трикутник. Таким чином свої картини він створював подібно до музичних симфоній шукаючи гармонію у поєднанні кольорів. Кандинського часто називають першим абстракціоністом, оскільки його творчість поступово еволюціонувала від зображення реалістичних форм до геометричних та кольорового символізму. Частим мотивом творчості художника є вершник, який долає дракона. Митець вважав це символом духовної боротьби людини. Кандинський бачив мистецтво як форму духовності людини. Свій погляд на мистецтво художник виклав у теоретичній праці «Про духовне в мистецтві. Особливо у людському живописі».

На честь Василя Кандинського назване легке крісло з металевим каркасом, розроблене дизайнером Марселем Бреєром — «Василій».

20 травня 2017 року в Києві у рамках VII Міжнародного фестивалю «Книжковий арсенал» представили книжку екс-консула України в Мюнхені Володимира Цвіля про художника Кадинського.[15][16][17]

• 
  Мюнхенський пейзаж, 1908, Музей фон дер Гейдта, Вупперталь
• 
  Фуга, 1914, Музей фонда Бієлер
• 
  Невідомий голос, 1916, Центр Жоржа Помпіду, Париж
• 
  Амазонка, 1911, Азербайджанський музей мистецтв, Баку
• 
  Блакитний вершник, 1903, приватна колекція
• 
  Вид Мюнхена з церквою Святої Урсули, 1908, Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
• 
  Мурнау, Дорфштрассе (сільська вулиця), 1908, колекція Мерцбахера, Швейцарія
• 
  Порт Одеси, 1898, Третьяковська галерея
• 
  Охтирка, 1901, Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
• 
  Неділя (Давня Русь), 1904, Музей Бойманса — ван Бенінгена, Роттердам
• 
  Пара на коні, 1906–07, Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
• 
  «Блакитні гори», 1908–09, Музей Соломона Гуггенхайма, Нью-Йорк
• 
  «Будинки в Мюнхені», 1908, Музей фон дер Гейдта, Вупперталь
• 
  Мурнау, потяг і замок, 1909, Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
• 
  Імпровізація 27 (Сад кохання II), 1912, Музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк
• 
  Краєвид з димарем фабрики, Музей Соломона Гуггенхайма, 1910, Нью-Йорк
• 
  Корова, 1910, Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
• 
  Вивчення для Імпровізації V, 1910, Інститут мистецтв Міннеаполіса
• 
  Ліричне, 1911, Музей Бойманса — ван Бенінгена, Роттердам
• 
  Краєвид з двома тополями, 1912, Чиказький художній інститут
• 
  Краєвид з двома плямами, No 2, 1913, Колекція Пеггі Гуггенхайм, Венеція
• 
  Квадрати з концентричними колами, 1913, Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
• 
  Композиція 6, 1913, Ермітаж, Санкт-Петербург
• 
  Малюнок з червоною плямою, 1914, Національний музей сучасного мистецтва (Париж)
• 
  Жовтий-червоний-блакитний, 1925, Національний музей сучасного мистецтва (Париж)
• 
  Малі світи I, 1922
• 
  На білому II, 1923, Національний музей сучасного мистецтва (Париж)
• 
  Кола в колі, 1923, Музей мистецтв Філадельфії
• 
  Кілька кіл, 1926, Музей Соломона Гуггенхайма (Нью-Йорк)
• 
  М'яке тверде, 1927
• 
  Внутрішній альянс, 1929, Альбертіна, Відень
• 
  Коричневе з додатком, 1935, Музей Бойманса — ван Бенінгена, Роттердам
• 
  Композиція IX, 1936, Національний музей сучасного мистецтва, Париж
• 
  Композиція X, 1939, Мистецька збірка землі Північний Рейн - Вестфалія, Дюссельдорф
• 
  Різні дії, 1941, Музей Соломона Гуггенхайма, Нью-Йорк
• 
  Коло та квадрат, 1943, Національний музей сучасного мистецтва, Париж

• Премія Кандинського
• Дегенеративне мистецтво
• 2662 Кандінський — астероїд, названий на честь художника.

• Энциклопедия русского авангарда. Изобразительное искусство, архитектура. Том 1 А-К Биографии. — М.: Глобал Эксперт энд Сервис Тим;, 2013. — Т. 1.
• Энциклопедия русского авангарда. Изобразительное искусство, архитектура. Том 2 Л-Я Биографии. — М.: Глобал Эксперт энд Сервис Тим;, 2013. — Т. 2.
• Абрамов, Віталій (2008). В. Кандинский среди других мастеров "утраченного" авангарда. Дерибасівська — Рішельєвська (російська).

• Російськомовний сайт про Василя Кандинського
• Англомовний сайт про Василя Кандинського
• Німецькомовний сайт про Василя Кандинського