Ровинський Дмитро Діомидович

Ровинський Дмитро Діомидович
Народився	8 листопада 1888; Зіньків, тепер Полтавської області
Помер	3 листопада 1937 (48 років); Сандармох
Поховання	Сандармох
Діяльність	актор, режисер
Заклад	Театр Миколи Садовського (1916—18), ; Державний драматичний театр (1918—19), ; Перший театр Української Радянської Республіки імені Шевченка (1919—29, з 1923 —театр пересувний, з 1927 — Дніпропетровськй український драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка), ; «Жовтень» (1929-1931, Ленінград)
Роки активності	до 1931 року

|labelstyle=

Рови́нський Дмитро Діомидович ( Демидович) (нар. 1892 (або 1888), Зіньків — 3 листопада 1937, Сандармох) — актор, режисер і театральний діяч. Член Центральної ради УНР[1].

Біографія

З українських міщан історичної Гетьманщини, безпартійний.

Професіональну діяльність почав у мандрівних українських трупах. Працював у театрах Києва, Харкова, Полтави, Дніпропетровська (театр Садовського, театр ім. Шевченка та інші), переїхав до Ленінграда в 1930 р., організатор і директор державного українського театру «Жовтень», проживав: наб. р. Мойки, д. 24, кв. 22.

Арештований 14 листопада 1931 року. Виїзною сесією Колегії ОДПУ в м. Ленінград 21 березня 1932 засуджений за ст. 58-11 КК РРФСР на 5 років концтабору. Відбував покарання у Свірському таборі. Особливою трійкою УНКВС 9 жовтня 1937 засуджений до найвищої кари.

Розстріляний в Карельській АРСР (Сандармох) 3 листопада 1937 року. Радянська історіографія, як це часто робилося в подібних випадках, у довідниках подавала вигадану дату його смерті — 28 березня 1942 року.[2]

Ролі і вистави

Серед ролей — Перелесник, Юда («Лісова пісня», «На полі крові» Лесі Українки), Хвенько («Сорочинський ярмарок» Старицького), Осип («Ревізор» М. Гоголя), Грозной («Любов Ярова» Треньова), Старий Вітіг («Візник Геншель» Гауптмана).

Серед його вистав — «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «Гайдамаки» за Т. Шевченком в інсценізації Л. Курбаса, «Вій» Остапа Вишні за М. Гоголем і М. Кропивницьким, «97» М. Куліша, «Мандат» Ердмана, «Моральність пані Дульської» Г. Запольської та інші.

Примітки

Список розстріляних у Сандармосі українців і вихідців з України на сайті радіо «Свобода», 12.11.2012.
П. І. Тернюк. Ровинський Дмитро Діомидович (Демидович). // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 9 : Поплужне — Салуїн. — 558, [2] с., [24] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с.

Посилання

Ровинський Дмитро Діомидович // Шевченківська енциклопедія: — Т.5:Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 495-496.
Юрій Щур. Боротьба з українцями у Ленінграді у 1931 році // Націоналістичний портал

Література

П. І. Тернюк. Ровинський Дмитро Діомидович (Демидович). // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 9 : Поплужне — Салуїн. — 558, [2] с., [24] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с.
Ровинський Дмитро Демидович (Деомідович) / Ровинський Дмитрий Демидович (Деомидович). // Ленинградский мартиролог: 1937—1938. — СПб.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Список розстріляних у Сандармосі українців і вихідців з України на сайті радіо «Свобода», 12.11.2012.

[2] П. І. Тернюк. Ровинський Дмитро Діомидович (Демидович). // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 9 : Поплужне — Салуїн. — 558, [2] с., [24] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с.