Рогозинський Климентій Григорович
Климе́нтій (Клим) Григо́рович Рогози́нський (пол. Klementy Rogoziński, 1864, с. Ягільниця, нині Україна — 13 січня 1938,[1] Бучач) — український галицький громадський діяч, меценат, перший український посадник (міський голова) Бучача.
| Климе́нтій Григо́рович Рогози́нський | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1864 с. Ягільниця, нині Чортківський район |
| Помер |
13 січня 1938 Бучач, нині Тернопільська область |
| Громадянство |
.svg.png.webp){kind=small} Австро-Угорщина —   ЗУНР —  Польща |
| Національність | українець |
| Діяльність | підприємець, громадський діяч, меценат |
| Конфесія | греко — католик |
| Батько | Григорій Рогозинський |
| Мати | Антоніна Дідицька |
| Родичі | брат Микола |
| У шлюбі з | Меланія Ляторовська |
| Діти | мав 10 дітей |
Життєпис
Народився в 1864 році в с. Ягільниці (Чортківського повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Чортківського району Тернопільської области, Україна) в сім'ї сільського вчителя Григорія Рогозинського та його дружини Антоніни з Дідицьких (1840—1915).
Після закінчення вищих педагогічних та виділових курсів сам працював викладачем Чортківської вчительської семінарії. Допомагав отримати освіту власному брату Миколі (пізніше судді в Дрогобичі), сестрі Марії (вчителька в Бучачі).
За допомогою і порадою приятелів придбав у Бучачі ресторан із крамницею і переїхав до цього міста. Відвідувачами ресторану були в основному довколишні дідичі та місцеві урядовці[2]. Відставний капітан крайової оборони Ян Оберц довірив йому бути свідком свого заповіту, в якому записував на потреби шкіл Бучача весь свій маєток (близько 50000 золотих ринських).[3]
В 1904 році разом з приятелями заснували «Повітове товариство ощадностей і позичок „Праця“» (у формі «стоваришення з обмеженою порукою», тепер — ТзОВ[4]; також його називали банк «Праця», де К. Рогозинський довгі роки був безплатним директором). Був одним із засновників товариства «Українська бесіда», філії українського товариства «Просвіта», Українського міщанського братства, Повітової спілки господарсько-торговельної та інших організацій в Бучачі. Співробітниками, щирими дорадниками були: парох, декан (УГКЦ) Бучача о. Денис Нестайко, професор Іван Смолинський,[5] нотар Костянтин Телішевський, професор ґімназії Василь Винар, нотар доктор Василь Маковський, священики навколишніх сіл.[6] Разом з гімназійним катехитом отцем Адріяном Добрянським в орендованому будинку заснував «Українську Бурсу», де на повному утриманні проживали сільські хлопці, що вчились в міській гімназії. Перед Першою світовою війною купив земельну ділянку під будівництво нового приміщення «Української Бурси».
У час війни — громадський діяч, на прохання жителів Бучача став міським головою, відновлюючи дуже зруйноване після бойових дій місто. Для підтримання порядку організовує міську поліцію.
Перший міський голова (посадник) Бучача після утворення ЗУНР.
У липні 1919 року змушений покинути місто через очікувані репресії з боку нової окупаційної влади, які не забарились після повернення до Бучача — «конфінований у власному домі», тобто знаходився під домашнім арештом,[7] перебував під наглядом польської поліції; його дім, на думку тодішніх польських владців, був осередком «гайдамаччини».[1]
Помер 13 січня 1938 року в Бучачі (тоді Тернопільське воєводство, Польща, нині [[]], Україна). Похований на міському кладовищі на горі Федір (недалеко від гробниці каноніків Потоцьких, могила збереглась) поряд з батьком, матір'ю, дружиною, дітьми (в тому числі малими), зятем, тещею.
Сім'я
Одружився з фольклористкою Меланією з Ляторовських (1868[8]—1952) — донькою о. Івана Ляторовського (1839—10 лютого 1919) — пароха села Долина над Дністром[9] — та Евгенії, з Михалевичів (1847—1935) Ляторовської. В сім'ї народилося 10 дітей:
- Анна, у заміжжі Байрак, автор нарису про батька та матір у збірнику «Бучач і Бучаччина»
- Олена, у заміжжі Кузів (1904—1963, похована коло батьків) — перша завідувачка Бучацької районної бібліотеки з 1 листопада 1944 року.
- Стефанія (1894—1976), дружина д-ра Михайла Гриніва, репресована совітами[10].
Примітки
- Анна Байрак з Рогозинських. Рід Климентія і Меланії з Ляторовських Рогозинських… — С. 384.
- Бобик І. Бучач і його міщанство // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 466.
- Sprawozdanie… za rok szkolny 1900. — S. 20. (пол.)
- Качалуба Т., Шипилявий С. Кредитова кооперація у Бучаччині // Бучач і Бучаччина… — С. 310—311.
- Іван Смолинський — диригент і математик
- Анна Байрак з Рогозинських. Рід Климентія і Меланії з Ляторовських Рогозинських… — С. 383.
- Косик В. Спецоперації НКВД-КГБ проти ОУН: боротьба Москви проти українського націоналізму 1933—1943. Дослідження методів боротьби. — Львів : Галицька Видавнича Спілка, 2009. — іл. — С. 127. — ISBN 978-966-1633-15-4.
- Весна Х., Медведик П. Ляторовська Меланія Іванівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 420. — ISBN 966-528-199-2.
- Весна Х., Медведик П. Ляторовський Іван // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 420. — ISBN 966-528-199-2.
- Синенька О. За рідний край, за нарід свій. — Тернопіль: Воля, 2003. — (8 с. вкл.) — С. 9—16. — ISBN 966-528-174-7.
Джерела
- Байрак з Рогозинських Анна. Рід Климентія і Меланії з Ляторовських Рогозинських // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 383–384.
- Петраш Б. Рогозинський Климентій Григорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 186. — ISBN 978-966-528-279-2.