Тернопільське воєводство

Тернопільське воєводство
пол. Województwo Tarnopolskie
	Герб Тернопільського воєводства (проект)
Адм. центр	Тернопіль
Найбільше місто	Тернопіль
Країна	Польська Республіка і Польща
Регіон	Галичина
	Межує з: Волинське воєводство,; Львівське воєводство,; Станіславське воєводство,; Кам'янець-Подільська область,; Чернівецький жудець,; Хотинський жудець
повіти	17
Офіційна мова	польська
Населення
- повне	1 428 520 жителів (1921); 1 600 000 жителів (1931)
- густота	88,0 мешканців/км² (1921); 98,5 мешканців/км² (1931)
- повна	16 240 км²
Дата заснування	23 грудня 1920
Дата ліквідації	17 вересня 1939
Адреса	Tarnopol, ul. 29 Listopada
Скорочення	TR
	Тернопільське воєводство на карті Другої Речі Посполитої
	Тернопільське воєводство на карті Другої Речі Посполитої
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Тернопільське воєводство

Тернопільське воєво́дство (іноді Тарнопільське воєводство; пол. Województwo tarnopolskie) — адміністративна одиниця, яка виникла після польсько-української (1918—1919) та польсько-радянської (1920) воєн на захоплених Польською Республікою землях української держави — ЗУНР. Існувала у 1920—1939 роках із центром у м. Тернополі й охоплювала територію сучасної Тернопільської області (крім північної частини) і північний схід Львівської області.

Розташування

Мапа Тернопільського воєводства (підписи польською)

Територія Тернопільського воєводства становила 16 533 км². Розташоване на південному сході Польщі і межувало на сході з Радянським Союзом по річці Збруч, на півночі з Волинським воєводством, на заході із Львівським воєводством, на південному заході зі Станіславівським воєводством, на півдні з Румунією.

Територія колишнього Тернопільського воєводства значною мірою збігається здебільшого з територією сучасної Тернопільської області. Лише Кременецький, Шумський, Лановецький та північна частина Збаразького районів входили до складу Волинського воєводства. Крім того, йому підпорядковувалася сучасна північно-східна частина Львівської області (сучасні Золочівський, Перемишлянський, Бродівський, Кам'янко-Бузький і Радехівський райони).

Рельєф

Рельєф — здебільшого горбистий. Більша частина території Тернопільського воєводства була зайнята Подільською височиною. На північному заході були такі хребти як Гологори, Вороняки. На півдні межа Тернопільського воєводтства проходила по річці Дністер, що утворювала мальовничий Дністровський каньйон.

Історія

Резиденція тернопільського воєводи (нині прокуратура Тернопільської області)

17 грудня 1920 року польський сейм ухвалив закон «Про надання землі солдатам Війська Польського», виконуючи свою обіцянку під час війни з більшовиками, коли Варшава опинилася під загрозою захоплення. Уряд заходився реалізовувати свою обіцянку на українських землях, де розпочалося так зване осадництво — створення польських поселень з селян і колишніх військових. Польська колонізація відразу викликала обурення в місцевого населення: селяни, які сподівалися внаслідок аграрної реформи збільшити свої господарства, вороже поставилися до новоприбулих. Населення мало на руках чимало зброї і готове було нею скористатися^{[джерело?]}.

Пацифікація

Міста

Найбільшими містами Тернопольського воєводства були:

Населення

У 1921 році за даними перепису населення у Тернопольському воєводстві налічувалося 1 428 520 мешканців, густота населення становила 88 осіб на км². За переписом 1931 року населення воєводства налічувало 1 600 316 мешканців.

Мова

Мовний склад населення Тернопільського воєводства відомий лише за даними перепису 1931 року, що був проведений польською владою часів санаційного режиму. Відповідно до цих даних, мовний розподіл виглядав так:[1]

польська — 789 114 (49,3 %)
українська — 728 135 (45,5 %)
- українська — 401 963
- руська (галицька) — 326 172
єврейська — 78 932 (4,9 %)
- їдиш — 71 890
- іврит — 7 042
німецька — 2 675 (0,2 %)
російська — 193 (0,01 %)

Рідна мова населення повітів Тернопільського воєводства за переписом 1931 року[1]

повіт	населення	українська	польська	єврейська	німецька
Бережанський	103 824	49,9	46,4	3,6
Борщівський	103 277	50,9	44,7	4,2
Бродівський	91 248	55,3	36,0	8,4	0,2
Бучацький	139 062	50,6	43,5	5,8
Заліщицький	72 021	57,1	38,3	4,5
Збаразький	65 579	45,2	49,9	4,8
Зборівський	81 413	48,1	48,7	3,1
Золочівський	118 609	46,7	47,7	5,1	0,3
Кам'янко-Струмилівський	82 111	42,8	50,8	5,8	0,5
Копичинецький	88 614	51,0	43,1	5,8
Перемишлянський	89 908	36,5	58,1	4,9	0,4
Підгаєцький	95 663	47,1	48,8	3,6	0,4
Радехівський	69 313	57,7	36,7	4,7	0,8
Скалатський	89 215	28,4	67,4	4,1	0,1
Теребовлянський	84 231	36,6	59,6	3,8
Тернопільський	142 220	29,8	66,0	4,1
Чортківський	84 008	48,6	43,4	7,7	0,1
Тернопільське воєводство	1 600 316	45,5	49,3	4,9	0,2

Релігія

Релігійний склад населення за переписом 1931 року[1]

греко-католики — 871 971 (54,5 %)
римо-католики — 586 603 (36,7 %)
юдеї — 134 117 (8,4 %)
протестанти — 3 749 (0,2 %)
православні — 1 882 (0,1 %)

Релігійний склад населення повітів Тернопільського воєводства за переписом 1931 року[1]

повіт	населення	греко-католики	римо-католики	юдеї	православні
Бережанський	103 824	52,2	40,4	6,9	0,4
Борщівський	103 277	63,2	27,5	9,1	0,1
Бродівський	91 248	63,4	24,7	11,4	0,2
Бучацький	139 062	55,4	36,9	7,6
Заліщицький	72 021	66,7	24,9	8,3	0,1
Збаразький	65 579	55,3	37,9	6,1	0,4
Зборівський	81 413	60,8	32,2	6,2	0,5
Золочівський	118 609	59,5	31,1	8,6	0,1
Кам'янко-Струмилівський	82 111	54,9	36,3	8,2
Копичинецький	88 614	56,4	35,2	8,2	0,1
Перемишлянський	89 908	48,9	42,8	7,6
Підгаєцький	95 663	55,0	39,7	5,0
Радехівський	69 313	61,9	25,9	10,0
Скалатський	89 215	39,0	51,1	9,5	0,1
Теребовлянський	84 231	48,0	46,3	5,8
Тернопільський	142 220	42,8	44,5	12,4	0,1
Чортківський	84 008	50,9	39,4	9,3	0,1
Тернопільське воєводство	1 600 316	54,5	36,7	8,4	0,1

Освіта

За переписом 1931 р. серед населення Тернопольського воєводства старше 10 років вміли читати та писати 68,1 % осіб, вміли тільки читати 1,0 % населення, а 29,8 % населення не вміли читати і писати.[1]

Серед юдеїв вміли читати і писати 85,4 % населення старше 5 років, серед римо-католиків — 69,9 %, серед греко-католиків — 62,1 %.[1]

Вміння читати і писати серед населення старше 10 років за даними перепису 1931 р., %[1]

повіт	населення	вміють читати і писати	вміють тільки читати	не вміють читати і писати	невідомо
Бережанський	78 259	66,2	0,8	31,6	1,5
Борщівський	80 437	55,6	1,1	41,8	1,5
Бродівський	69 961	67,4	0,7	31,3	0,6
Бучацький	104 331	61,4	1,2	35,6	1,9
Заліщицький	54 842	58,5	1,2	39,3	1,0
Збаразький	52 370	68,9	1,6	28,4	1,1
Зборівський	61 281	65,5	1,3	32,6	0,6
Золочівський	91 866	74,5	1,0	22,9	1,7
Кам'янко-Струмилівський	62 482	78,8	1,0	19,6	0,5
Копичинецький	68 897	66,9	1,1	31,5	0,5
Перемишлянський	66 805	73,3	0,8	25,0	0,8
Підгаєцький	71 370	63,9	1,2	32,6	2,4
Радехівський	52 965	75,3	0,9	22,7	1,1
Скалатський	69 364	69,5	1,2	28,7	0,6
Теребовлянський	65 312	71,2	1,1	26,7	1,0
Тернопільський	111 422	74,5	0,9	24,4	0,2
Чортківський	64 860	67,2	1,0	30,6	1,3
Тернопільське воєводство	1 226 824	68,1	1,0	29,8	1,1

Національний склад

На 01.01.1939 у воєводстві проживало 1 726 310 мешканців (1 050 630 українців-грекокатоликів — 61 %, 316 685 українців-латинників — 18 %, 176 350 поляків — 10 %, 38 810 польських колоністів — 2 %, 137 315 євреїв — 8 % і 6520 німців та інших національностей — менше 1 %)[2].

Адміністративний поділ

Основні державні та
адміністративно-територіальні
формування на території Тернопільщини

Теребовлянське князівство

Тернопільський округ

Тернопільський край

Тернопільський повіт

Західноукраїнська Народна Республіка

Галицька Соціалістична Радянська Республіка

Тернопільське воєводство

Крайсгауптманшафт Тернопіль

Тернопільська область

Тернопільське воєводство адміністративно поділялося на 17 повітів. В Тернопільському воєводстві було 35 міст і містечок та 1087 ґмін.

Повіт	Площа, км²	Населення	Повітовий центр	Населення міста
Тернопільське воєводство
Борщівський	1025	94.767	Борщів	5.011
Бродівський	1054	78.803	Броди	10.867
Бережанський	1117	89.655	Бережани	10.083
Бучацький	1193	118.013	Бучач	7.517
Гусятинський (до 1925) ¹	873	85.991	Гусятин	2.104
Чортківський	694	69.020	Чортків	5.191
Кам'янецький	908	74.930	Кам'янка-Струмилова	6.518
Копичинецький (з 1925)¹	873	86.918	Копичинці	8.146
Підгаєцький	1042	81.998	Підгайці	4.814
Перемишлянський	925	79.599	Перемишляни	4.206
Радехівський	1040	64.561	Радехів	4.384
Скалатський	917	84.399	Скалат	5.937
Тернопільський	1266	129.721	Тернопіль	40.230
Теребовлянський	697	72.304	Теребовля	7.015
Заліщицький	718	65.409	Заліщики	4.014
Збаразький	740	65.390	Збараж	8.419
Зборівський	908	71.941	Зборів	3.730
Золочівський	1183	107.079	Золочів	11.130
¹ 1 липня 1925 адміністративний центр Гусятинського повіту перенесено з Гусятина до Копичинець, назву повіту замінено на Копичинецький повіт[3]

Промисловість і залізниці

Тернопільське воєводство знаходилося у так званій зоні «B» у Польщі, що означало економічну недорозвинутість цього регіону.

Залізниці

Золочів — Зборів — Тернопіль — Підволочиськ
Станиславів — Гусятин (через станції Нижнів — Монастириська — Бучач — Чортків)
Бережани — Тернопіль
Перемишляни — Підгайці.

Тернопільські воєводи

Кароль Ольпінський (пол. Karol Olpiński)[4]
Луц'ян Завістовський (пол. Lucjan Zawistowski)
Миколай Квасьневський (пол. Mikołaj Kwaśniewski)
Казімеж Мошинський (пол. Kazimierz Moszyński)
Артур Марушевський (пол. Artur Maruszewski)
Казімеж Гінтовт-Дзевалтовський (пол. Kazimierz Gintowt-Dziewiałtowski)
Альфред Білик (пол. Alfred Biłyk)
Томаш Мали(і)цький (пол. Tomasz Malicki)

Скасування Тернопольського воєводства

17 вересня 1939 року більшовицькі війська перетнули польсько-радянський кордон і вступили на територію Тернопольського воєводства і захопили усю територію Західної України. Тернопільщина опинилися під більшовицькою окупацією повністю вже 18 вересня.

Згодом Тернопольське воєводство було приєднано до УРСР. 27 листопада 1939 р. воєводство як адміністративна одиниця скасоване. 12 повітів (Бережанський, Борщівський, Бучацький, Заліщицький, Збаразький, Зборівський, Копичинецький, Підгаєцький, Скалатський, Теребовлянський, Тернопільський і Чортківський) включено до Тернопільської області і 5 (Перемишлянський, Каменський, Радзеховський, Бродський і Золочівський) — до Львівської[5].

У 1945-1946 р. з території колишнього Тернопольського воєводства репатрійовано 251,5 тис. поляків[6].

Примітки

Drugi Powszechny Spis Ludności 1931. — Województwo tarnopolskie. (пол.)
Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — 205 с.
M.P. z 1925 r. Nr 160, poz. 717. (пол.)
Piber A. Olpiński Karol Mieczysław (1876—1944) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — T. XXIІ/4, zeszyt 95. — S. 827—829. (пол.)
Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР»
(пол.) Grzegorz Hryciuk, Przemiany narodowościowe i ludnościowe w Galicji Wschodniej i na Wołyniu w latach 1931–1948, Toruń 2005, Wyd. Adam Marszałek, ISBN 83-7441-121-X, s. 334.

Джерела

Гуцал П. Адміністративно-територіальний поділ // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 25—29. — ISBN 966-528-197-6.
Операція «Колонізація». Польське осадництво на західноукраїнських землях
Тернопільське воєводство // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 418. — ISBN 978-966-528-279-2.

Посилання

Результати перепису населення 1931 року (англ.) ^{[недоступне посилання]}
Про Тернопільське воєводство (пол.)
Загальна інформація та адміністративний поділ Тернопільського воєводства (пол.)
Przeszłość i zabytki województwa tarnopolskiego (пол.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[census1931-1] Drugi Powszechny Spis Ludności 1931. — Województwo tarnopolskie. (пол.)

[2] Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — 205 с.

[3] M.P. z 1925 r. Nr 160, poz. 717. (пол.)

[4] Piber A. Olpiński Karol Mieczysław (1876—1944) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — T. XXIІ/4, zeszyt 95. — S. 827—829. (пол.)

[5] Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР»

[6] (пол.) Grzegorz Hryciuk, Przemiany narodowościowe i ludnościowe w Galicji Wschodniej i na Wołyniu w latach 1931–1948, Toruń 2005, Wyd. Adam Marszałek, ISBN 83-7441-121-X, s. 334.