Розенко Петро Якимович

Петро Яки́мович Розе́нко (7 (20) грудня 1907(19071220), місто Горлівка, нині Донецька область — 19 серпня 1991, місто Київ) — працівник вугільної промисловості Донбасу, український радянський політичний та громадський діяч, Голова Держплану Української РСР, заступник Голови Ради Міністрів Української РСР. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1956—1960 р. Член ЦК КПУ в 1960—1981 р. Депутат Верховної Ради УРСР 4—9-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 5—9-го скликань (у 1959—1979 роках). Член ЦК КПРС у 1961—1966 р. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1966—1981 р. Герой Соціалістичної Праці (6.12.1977).

Розенко Петро Якимович
Народився 7 (20) грудня 1907(1907-12-20)
місто Горлівка,
Донецька область
Помер 19 серпня 1991(1991-08-19) (83 роки)
Київ
Країна  СРСР
Діяльність політик
Alma mater ДВНЗ ДонНТУ
Знання мов російська
Членство ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР
Партія КПРС
Автограф
Нагороди
Медаль «За трудову відзнаку»

Біографія

Народився в родині робітників 20 грудня (7 грудня по старому стилю) 1907 року в Горлівці (нині Донецької області, Україна). Українець.

З 1924 року працював на шахтах Донбасу. У 1924—1927 роках — гірничий робітник, кріпильник, вибійник на шахтах міста Горлівки, зокрема на шахті № 1 «Кочегарка». З 1927 року — студент Донецького гірничого інституту.

Закінчив Донецький гірничий інститут[1] в 1931 році.

У 1931—1934 роках — інженер, начальник вентиляції, начальник капітальних робіт горлівської шахти № 1 «Кочегарка».

У 1934—1937 роках — змінний інженер, начальник дільниці, помічник начальника шахти на будівництві метрополітену у місті Москві.

У 1937—1943 роках — на керівних посадах в «Головвугіллі» Народного комісаріату паливної промисловості СРСР. Працював заступником начальника виробничо-розпорядного відділу «Далекосхідного вугілля».

Член ВКП(б) з 1943 року.

У 1943—1948 роках — начальник комбінатів «Хабаровськвугілля», «Сахалінвугілля» РРФСР.

У 1948—1949 роках — начальник Головного управління по шахтному і житловому будівництву Міністерства вугільної промисловості східних районів СРСР.

У 1949—1950 роках — заступник начальника Головного управління по будівництву шахт в Донбасі («Головдонбасшахтобуду») Міністерства вугільної промисловості СРСР.

У 1950—1952 роках — заступник директора комбінату «Сталінвугілля» Сталінської області.

У 1952—1954 роках — начальник комбінату «Сталіношахтобуд» Сталінської області.

У 1954 році — заступник міністра вугільної промисловості Української РСР.

12 жовтня 1954 — 20 травня 1957 року — заступник Голови Ради Міністрів Української РСР.

17 липня 1957 — квітні 1959 року — 1-й заступник Голови Держплану Української РСР — міністр Української РСР.

У квітні 1959 — 16 січня 1979 року — заступник Голови Ради Міністрів Української РСР.

У квітні 1959 — березні 1963 року — Голова Держплану Української РСР.

9 березня 1963 — 23 жовтня 1965 року — Голова Української Ради народного господарства (Укрраднаргоспу).

У березні 1967 — 16 січня 1979 року — Голова Держплану Української РСР.

Делегат з'їздів КПРС.[2][3][4].

З січня 1979 року — на пенсії у місті Києві.

Діти: Людмила Петрівна, Галина Петрівна, Валерій Петрович.

Онуки: Ірина Валеріївна, Розенко Павло Валерійович, Катерина, Петро.

Нагороди

Посилання

Примітки
  1. 80-річчя Донецького державного технічного університету. Архів оригіналу за 6 грудня 2012. Процитовано 15 серпня 2011.
  2. Материалы 21 съезда КПСС (внеочередной) Стенографический отчет. Архів оригіналу за 6 грудня 2012. Процитовано 15 серпня 2011.
  3. XXIII-й съезд Коммунистической партии Советского Союза 29.3-8.4.1966. Архів оригіналу за 06.12.2012. Процитовано 15.08.2011.
  4. Материалы 25 съезда КПСС. Стенографический отчет. Архів оригіналу за 6 грудня 2012. Процитовано 15 серпня 2011.
  5. Комбинат «Сталинуголь»[недоступне посилання з червня 2019]

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.