Розширення Європейського Союзу

Розширення Європейського Союзу — це процес приєднання європейських країн до Європейського Союзу. Цей процес започаткували країни «європейської шістки», які заснували Європейську спільноту з вугілля та сталі (попередник ЄС) у 1952 році. Після цього почалось поступове приєднання країн до ЄЕС (пізніше — до ЄС) і наразі налічується 27 країн-членів (2020).

Зміна кордонів Європейського Союзу з 1957 до 2020

На даний час переговори про вступ УКРАЇНИ. Процес розширення іноді називають європейською інтеграцією. Однак цей термін використовується тоді, коли мова йде про посилення співпраці між країнами-членами ЄС і також коли їх уряди поступово гармонізують міждержавне законодавство.

Аби приєднатися до Європейського Союзу, країна-кандидат має задовольняти політичним та економічним умовам, загальновідомим як Копенгагенські критерії (на честь саміта 1993 року в Копенгагені): стабільний демократичний уряд, який визнає верховенство права та відповідних свобод і інститутів. Згідно з Маастрихтською угодою кожна поточна країна-член, а також Європейський Парламент мають прийти до згоди з приводу будь-якого розширення.

Зараз ЄС пропонує віддалену перспективу членства Боснії, Сербії, Чорногорії, Македонії, Албанії та Косово в обмін на фундаментальні структурні реформи.

Політика розширення

На сьогоднішній день процес вступу супроводжується цілим рядом формальних кроків, починаючи з передвступного договору і закінчуючи ратифікацією заключного договору про вступ. Ці кроки контролює Європейська Комісія (Головне управління з питань розширення), але актуальні перемовини проводяться між країнами-членами Союзу і країною-кандидатом.

Умови

За теорією будь-яка європейська країна може приєднатися до Євросоюзу. Рада ЄС консультується з Комісією і Європарламентом та виносить рішення про початок переговорів про вступ. Рада відхиляє або схвалює заяву тільки одностайно. Щоб отримати схвалення заяви, країна має відповідати наступним критеріям:

повинна бути «європейською державою»
повинна дотримувати принципи свободи, демократії, поваги до прав людини та фундаментальних свобод, верховенство права.

Для отримання членства потрібно наступне:

відповідність Копенгагенським критеріям, визнаних Європейською Радою в 1993 році:
- стабільність інституцій, які гарантують демократію, верховенство права, права людини, повагу і захист меншин
- існування функціональної ринкової економіки, так само як і здатності впоратись з конкурентним тиском та ринковими цінами у межах Союзу
- здатність узяти зобов'язання членства, включаючи відданість до політичних, економічних та грошово-кредитних цілей Союзу.

У грудні 1995 року Європейською Радою були переглянуті критерії членства, щоб включити до себе умови для інтеграції країни-члена через відповідне регулювання його адміністративних структур, бо важливо, щоб законодавство Євросоюзу відбивалося в національному законодавстві. Також є важливим те, що переглянуте національне законодавство має виконуватись ефективно через відповідні адміністративні та судові структури.

Процес

Перш ніж країна подасть заяву про вступ, вона, як правило, повинна підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, щоб допомогти підготувати країну до статусу кандидата і, можливо, члена.

Багато з країн не задовольняють навіть критеріям, необхідним задля початку переговорів раніше, ніж вони можуть застосовуватися, тому потрібні роки, щоб підготуватися до процесу. Угода про асоційоване членство допомагає підготуватись до цього першого кроку.

Коли країна офіційно подає заяву на членство, Рада просить Комісію висловити свою думку щодо готовності країни почати перемовини. Рада може прийняти або відхилити думку Комісії. Рада лише один раз відхилила думку Комісії — у випадку з Грецією, коли Комісія відмовляла Раду від вступних переговорів.

Історія розширення

1952 — 58 — Країни-засновники: Бельгія, Франція, Нідерланди, Люксембург, ФРН, Італія

1973 — перше розширення: Данія, Ірландія, Велика Британія

1981 — друге розширення: Греція

1986 — третє розширення: Іспанія і Португалія, Ґренландія виходить з ЄЕС

1995 — четверте розширення: Австрія, Фінляндія, Швеція

2004 — п'яте розширення (частина I): Кіпр, Чехія, Естонія, Литва, Латвія, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина

Рік	День/Місяць	Подія
1950	9 травня	Міністр закордонних справ Франції Робер Шуман представив свою пропозицію щодо об'єднання Європи, відомої як план Шумана. Ця подія вважається початком європейської інтеграції, яка в кінцевому підсумку привела до створення Європейського Союзу.
1952	23 липня	За Паризьким договором 1951 року було створено Європейська спільнота з вугілля та сталі (ЄСВС). Засновниками стали Бельгія, Франція, Нідерланди, Люксембург, Німеччина та Італія.
1958	1 січня	За Римськими договорами країни-члени ЄСВС заснували Європейську економічну спільноту (ЄЕС), яка пізніше перетворилась в Європейську Спільноту (ЄС) і Європейську спільноту з атомної енергії (Євратом).
1973	1 січня	Перше розширення — Велика Британія, Данія та Ірландія приєдналась до ЄЕС. У Норвегії більшість населення проголосувало проти членства в ЄЕС.
1981	1 січня	Друге розширення — Греція приєдналась до ЄЕС.
1985	1 лютого	Ґренландія (самоврядна з 1979 року) вийшла зі складу ЄЕС.
1986	1 січня	Третє розширення — Іспанія та Португалія приєднались до ЄЕС.
1990	3 жовтня	Об'єднання Німеччини — НДР приєдналась до ФРН і стала частиною ЄЕС.
1993	1 листопада	Формальне створення Європейського Союзу
1995	1 січня	Четверте розширення — Австрія, Фінляндія і Швеція приєднались до ЄС. У Норвегії та Швейцарії жителі проголосували проти членства в ЄС.
2004	1 травня	П'яте розширення (частина Ι) — Кіпр, Естонія, Литва, Латвія, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина і Чехія приєдналися до ЄС.
2007	1 січня	П'яте розширення (частина ΙΙ) — Болгарія і Румунія приєднались до ЄС .
2013	1 липня	Шосте розширення (частина ΙΙ) — Хорватія приєдналась до ЄС .
2020	31 січня	Вихід Великої Британії зі складу ЄС

Етапи розширення Європейського Союзу

У поданій нижче таблиці наведені дати подання заявки на приєднання та дати вступу до ЄЕС (з 1993 — ЄС). Також у цій таблиці відсутні країни «європейської шістки» (Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Франція), які є засновниками Європейської спільноти з вугілля і сталі — у майбутньому прообразу Європейського Союзу.

Країна	Дата подання заявки	Дата вступу
Австрія	1989	1995
Болгарія	1995	2007
Велика Британія	1961, 1967	1973
Греція	1975	1981
Ґренландія[1]	1961, 1967	1973
Данія	1961, 1967	1973
Естонія	1995	2004
Кіпр[2]	1990	2004
Ірландія	1961, 1967	1973
Іспанія	1977	1986
Латвія	1995	2004
Литва	1995	2004
Північна Македонія	2005	невідомо
Мальта	1990[3]1995[4]	2004
Марокко[5]	1987	-
НДР[6]	-	1990
Норвегія	1961, 1967	-[7]
Польща	1994	2004
Португалія	1977	1986
Румунія	1995	2007
Словаччина	1995	2004
Словенія	1996	2004
Туреччина	1987[8], 2005	невідомо
Угорщина	1994	2004
Фінляндія	1992	1995
Хорватія	2005	2013
Чехія	1995	2004
Швейцарія[9]	1992	-
Швеція	1991	1995
Україна	2022	-

Подальше розширення

Поточні членкині

Держави-кандидатки

Потенційні кандидати

Див. також

Примітки

увійшла до Спільнот як залежна територія Данії, у 1985 році вийшла з ЄЕС і не є членом Європейського Союзу
тільки грецька частина
знято
схвалено
пропозиція відхилена
землі колишньої НДР приєдналися до ЄЕС після возз'єднання Німеччини
Населення Норвегії відхилило пропозицію уряду (53,3 % голосів «проти» на референдумі) і не увйшла до Союзу — так само стало і у 1995 році, коли було запропоновано приєднатися разом з Австрією, Фінляндією та Швецією.
переговори ще не почалися
пропозиція відхилена через негативний результат референдуму щодо вступу до ЄЕЗ

Література

В. В. Копійка. «Порядок денний 2000: за сильнішу та розширену Європу» // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] увійшла до Спільнот як залежна територія Данії, у 1985 році вийшла з ЄЕС і не є членом Європейського Союзу

[2] тільки грецька частина

[3] знято

[4] схвалено

[5] пропозиція відхилена

[6] землі колишньої НДР приєдналися до ЄЕС після возз'єднання Німеччини

[7] Населення Норвегії відхилило пропозицію уряду (53,3 % голосів «проти» на референдумі) і не увйшла до Союзу — так само стало і у 1995 році, коли було запропоновано приєднатися разом з Австрією, Фінляндією та Швецією.

[8] переговори ще не почалися

[9] пропозиція відхилена через негативний результат референдуму щодо вступу до ЄЕЗ