Романовський Олексій Корнійович

З 1934 року — вчитель молодших класів початкової школи в селі Талова Балка Ново-Георгіївського району. З 1936 року працював вчителем російської мови та літератури в 5—7-х класах села Григорівки Світловодського району. У 1936—1939 роках — вчитель російської мови і літератури в 5—8-х класах Талово-Балківської середньої школи.

У жовтні 1939—1946 роках — у Червоній армії. Служив у складі 60-ї легкотанкової бригади в місті Куйбишеві. Учасник радянсько-фінської війни в складі 173-ї мотострілецької дивізії. З березня 1940 року дивізія була передислокована до міста Первомайська Одеської області, в червні 1940 року брала участь в окупації Бесарабії, а потім переформована. З липня 1940 року Романовський служив начальником таємного сектора штабу 16-ї танкової дивізії в місті Котовську Одеської області.

Член ВКП(б) з 1941 року.

Учасник німецько-радянської війни. Служив інструктором політичного відділу та обліку партійних документів 5-го окремого навчального автомобільного полку в районі Сталінграда. З 1943 року — на політичній роботі в Запорізькому училищі молодших лейтенантів РСЧА. У 1946 році служив помічником начальника політичного відділу 5-го гвардійського Сиваського танкового училища із комсомольської роботи.

У 1946—1948 роках — інструктор-пропагандист Пензенського обласного комітету ВКП(б).

У 1948—1951 роках — інструктор політичного відділу Управління Південно-Західної залізниці в Києві. У 1951 році — начальник сектора пропаганди і агітації політичного відділу Литовської залізниці. У 1951—1953 роках — заступник начальника політичного відділу та секретар партійного комітету Управління Південно-Західної залізниці в Києві.

У 1953—1954 роках — заступник завідувача відділу Київського обласного комітету КПУ.

У 1954—1958 роках — навчання в Академії суспільних наук при ЦК КПРС у Москві. 1958 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Из истории подготовки Первого Всесоюзного съезда советских писателей».

У 1958—1961 роках — начальник Управління театрів і музичних установ Міністерства культури Української РСР; завідувач відділу пропаганди Київського міського комітету КПУ.

7 лютого 1961 — січень 1963 року — секретар Київського міського комітету КПУ.

У січні 1963 — лютому 1964 року — старший науковий співробітник та вчений секретар Інституту літератури імені Тараса Шевченка Академії наук УРСР.

У лютому 1964 — червні 1970 року — ректор Київського державного педагогічного інституту іноземних мов.

У липні 1970 — жовтні 1973 року — ректор Київського державного педагогічного інституту імені Горького.

З 15 жовтня 1973 по 7 червня 1977 року — Міністр культури УРСР.

У липні 1977 — грудні 1988 року — ректор Київського державного педагогічного інституту іноземних мов.

У 1988—2003 роках — професор-консультант Київського національного лінгвістичного університету. У 1997—2007 роках — виконував обов'язки ректора Київського гуманітарного інституту.

Автор понад 200 статей з питань теорії та історії літератури, освіти та культури. Його перу належать монографії: «Із історії підготовки Першого Всесоюзного з1їзду письменників» (1958), «Знаменна віха» (1965, 1970), «Партія веде» (1967), «Література Ленінського гарту» (1969, 1973, 1979), "Жизнь во имя будущего (1984).

Потім — на пенсії в місті Києві.