Роман Вуйцицький

Футбольну кар'єру розпочинав у ниській «Сталі», куди прийшов у віці 11 років у 1969 році. Спочатку грав у нападі. У 1975 році виграв з складі Стали 3 місце на загальнопольській Спартакіаді Молоді. Там його помітили селекціонери опольської «Одри»[1][2].

У 1976 році в молодіжному складі «Одри» став віце-чемпіоном країни. У фіналі Одра крупно програла краківській «Віслі» (1:5). Єдиний м'яч опольської команди в цій грі забив Роман[1]. Після цього був переведений в основну команду клубу[1]. У 1977 році завоював Кубок польської ліги. 24 липня 1977 року дебютував у Вищій лізі в матчі з «Полонією» (Битом)[1]. Проявив себе в матчі Кубка УЄФА з «Магдебургом», коли практично виключив з гри зірку німецького клубу Йоахіма Штрайха[1][2]. У дебютному сезоні зайняв 10 місце в підсумковому опитуванні на звання найкращого футболіста Польщі[1]. У сезоні 1979 року розпочав грати на позиції центрального захисника. В опитуванні 1979 року посів 5 місце[1].

У 1980 році був призваний на військову службу і перейшов в армійський вроцлавський «Шльонськ»[2]. Дебютував за новий клуб в травневневому матчі з «Завішою» і відзначився єдиним голом у матчі. Привів команду до бронзових нагород чемпіонату[1]. У 1982 році завоював зі «Шльонськом» срібні нагороди чемпіонату[1].

У 1982 році демобілізувавшись, перейшов у лодзинський «Відзев»[2]. З клубом виграв срібло чемпіонату і вийшов до півфіналу Кубка Чемпіонів[1]. У чвертьфіналі з «Ліверпулем» повністю закрив найкращого бомбардира Європи Іана Раша[1][2]. Восени забив чудовий м'яч у Кубку УЄФА в ворота празької «Спарти». Став 2 в опитуванні на звання найкращого польського футболіста[1]. У 1984 році втретє поспіль став срібним призером чемпіонату і був визнаний найкращим гравцем року[1]. У 1985 році завоював третє місце в лізі і Кубок Польщі, забивши в тому числі і переможний м'яч у серії післяматчевих пенальті у фіналі кубка[1]. У 1986 році знову бронзовий призер польського чемпіонату.

У 1986 році перейшов до складу дебютанта Бундесліги «Гомбург», щоб заробити більше коштів для існування[2]. У 1988 році вилетів з командою до Другої ліги. Перейшов до складу іншого клубу, який вилетів з Бундесліги — «Ганновер 96». У 1990 році став фіналістом кубка ФРН[2]. У 1992 році виграв з клубом новий Кубок Німеччини[1].

Закінчив Вищу спортивну школу в Кельні, отримавши диплом тренера[3].

Влітку 1993 року перейшов у клуб регіональної ліги ТСВ Гавельс, де став граючим тренером.

26 вересня 1975 дебютував у складі молодіжної збірної Польщі в матчі з молодіжною збірною НДР[1].

5 квітня 1978 року був заявлений на матч головної збірної з греками, а тиждень потому дебютував у грі зі збірною Ірландії в Лодзі[1][2]. Був у складі збірної на Чемпіонаті світу в Аргентині, але на поле не виходив[2]. На чемпіонаті світу в Іспанії брав участь у переможному матчі за третє місце проти збірної Франції[1].

Після завершення чемпіонату світу став постійним гравцем збірної на позиції центрального захисника. На його кар'єрі в збірній не позначився навіть автогол, яким Вуйцицький відзначився в матчі зі збірною Радянського Союзу у відбірковому турнірі до чемпіонату Європи в Хожуві[1].

У 1984 році виграв зі збірною Польщі Кубок Неру, на якому став найкращим бомбардиром з 3-а голами[1].

Учасник чемпіонату світу 1986 року в Мексиці[1].

Кар'єру в збірній закінчив навесні 1989 року, провівши в ній 62 матчі (лише в офіційних матчах, не рахуючи, наприклад, кубка Неру)[1]. У футболці головної команди Польщі забив 2 м'ячі (27 січня 1984 року приніс перемогу над КНР, 17 травня 1987 року відзначився голом у воротах збірної Угорщини). Також провів 6 матчів у юніорській збірній, 10 — у молодіжній, 9 — у складі другої збірної (2 голи)[1]. За всі 62 поєдинки отримав всього 4 жовті картки й жодної червоної[4].

Тренерську діяльність розпочав ще будучи гравцем, поєднуючи кар'єру футболіста та головного тренера в клубі ТСВ Гавельс. Згодом повністю сконцентрувався на тренерській роботі, а в 1995 році очолив «Дамла Генц» (Ганновер). Потім тренував молодіжні команди ганноверського «Вердера» та «Ваккер» (Нейштадт).

З 2001 року паралельно з основною роботою у вільний від неї час продовжував тренерську діяльність. У січні 2007 року знову очолив «Дамла Генц» (Ганновер).

Паралельно з роботою та тренуваннями продовжив кар'єру футболіста на ветеранському рівні. З 2011 року виступав за «Ганновер U-50», учасник фінального поєдинку чемпіонату Нижньої Саксонії в «Дунумі» проти Кромбахра U-50. «Ганновер» у тому поєдинку здобув перемогу з рахунком 4:0[5].

Наприкінці 70-х — у 80-х роках — провідний центральний захисник збірної Польщі. Мав вражаючі антропометричні дані, вдало грав головою як в обороні, так і при атакувальних діях своєї команди. Як для захисника демонстрував прекрасну результативність. Така вдала гра біля воріт команд-суперника пояснювалася тим, що Роман розпочинав кар'єру в нападі, й лише згодом його перевели до захисту. Вдало грав у захисті. Його основним недоліком, як наслідок високого зросту Вуйцицького, погана маневреність, через що поєдинки зі швидкими та маневреними суперниками Романа складалися для нього не дуже вдало.

Проживає в Німеччині[6]. Окрім тренування команд з нижчих ліг Нижньої Саксонії, працює фізіотерапевтом в Нойштадт-ам-Рюбенберге. Має також і німецьке громадянство.

• Роман Вуйцицький на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Роман Вуйцицький на сайті ФІФА (англ.)

• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Роман Вуйцицький на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Роман Вуйцицький на сайті PlaymakerStats.com (англ.)
• Роман Вуйцицький на сайті 90minut.pl (пол.)
• Профіль гравця на сайті soccerpunter.com
• Профіль гравця на сайті footballdatabase.eu
• Профіль гравця на сайті worldfootball.net
• Профіль гравця на сайті fussballdaten.de
• Профіль гравця на сайті transfermarkt.com