Іан Раш

Після закінчення католицької школи Святого Річарда 1978 року, Іан почав свою футбольну кар'єру в Третьому дивізіоні в клубі «Честер Сіті». Його дебют відбувся 1979 року проти «Шеффілд Венсдей», спочатку Іан виступав у центрі півзахисту, але потім став грати центрального нападника,. Свій перший гол за «Честер» Раш забив у матчі проти «Джиллінгема». 1980 року Іан разом з «Честер Сіті» дійшов до п'ятого раунду кубка Англії, програвши клубу «Іпсвіч Таун», який наступного року став володарем Кубка УЄФА. Яскрава гра Іана Раша звернула погляди футбольних клубів тодішнього Першого дивізіону. На Раша претендували «Манчестер Сіті» і «Ліверпуль». Раш з дитинства був уболівальником «Евертона». Але тренер «Ліверпуля» Боб Пейслі заплатив рекордну суму в 300 000 фунтів стерлінгів за Раша, хоча контракт закінчувався тільки в кінці сезону. Рекорд трансферу тримався в клубі «Честер Сіті» 29 років.

Іан перейшов в «Ліверпуль» на зміні поколінь. Спочатку він не завжди потрапляв в стартовий склад, Боб Пейслі вважав, що місце в основі треба заслужити. У перший сезон, Іан мало виходив на поле, найбільшим розчаруванням було не потрапляння в склад на фінал Кубка європейських чемпіонів 1981 року, в Парижі проти мадридського «Реала». У сезоні 1981–1982 років, Іан став основним гравцем «Ліверпуля», і забив в чемпіонаті 17 голів. «Ліверпуль» вдало виступив у чемпіонаті вигравши чемпіонат і Кубок Ліги. Другий сезон склався також вдало для Раша і його команди, черговий дубль перемога в чемпіонаті і Кубку Ліги, і сам Іан забив 24 голи. Сезон 1983–1984 років став для Раша найвидатнішим: «Ліверпуль» втретє поспіль виграв чемпіонат і Кубок Ліги, а в фіналі Кубка європейських чемпіонів, в Римі, в серії пенальті обіграв «Рому». Іан забив 47 голів в 65 матчах. Раш був названий гравцем року, найкращим валлійським спортсменом за версією BBC і володарем «Золотої бутси». У наступному сезоні «Ліверпуль» вийшов у фінал Кубка європейських чемпіонів, але матч запам'ятався як «Ейзельська трагедія». Після чого, «Ліверпуль» був дискваліфікований на 7 років. Черговим, але першим в кар'єрі Раша, трофеєм став кубок Англії, виграний 1986 року. В ту пору, багато гравців з першого дивізіону, щоб «не втрачати форму», воліли їхати на континент. Контракт з туринським «Ювентусом» Іан уклав 1986 року, але виступати мав тільки з 1987 року. Багато хто стверджує, що перехід Раша з Ліверпуля в «Юве», було якимось жестом згладжування ситуації, спроби відновити відносини. Контракт становив 3 000 000 фунтів стерлінгів.

Раш відіграв лише один сезон у складі «Ювентуса». За команду Іан провів 29 матчів і забив 7 м'ячів, ставши найкращим бомбардиром. Той сезон був явно провальним, гравці «Юве» забили всього 35 голів, 7 з яких на рахунку Раша. Керівництво «Ювентуса» було незадоволене таким провалом, а Раша звинуватили в таких результатах. Дізнавшись, що на валлійця претендують ряд європейських клубів, керівники «Ювентуса» вирішують продати Раша назад в Англію. У своїй автобіографічній книзі, Раш описав ситуацію зі своєї точки зору. Йому було важко адаптуватися не тільки до гри, а й обстановки, на нього косо дивилися через ліверпульське минулого і явно бачили в ньому тільки ворога.

Повернувшись додому, Іан зайняв своє звичне місце центрального нападника, у команді з'явилися новачки Джон Олдрідж, Джон Барнс, Пітер Бердслі. Кенні Далгліш був у ролі граючого тренера. Олдрідж купувався як заміна Рашу, і після повернення Іану довелося знову доводити своє місце в основі. Багато хто вважав що виступати разом вони не можуть, будучи однопланові по амплуа гравцями. Керівництво клубу бачило в Раші гравця-рятівника. І Раш довів всім що саме він повинен грати в основі. У фінальному матчі кубка Англії, на «Вемблі», проти свого одвічного суперника «Евертона», Раш вийшов на заміну за рахунку 1-1. Гол у складі «червоних» забив Олдрідж. Спочатку Раш вивів Ліверпуль вперед, після того як гравець «Евертона» Стюарт Маккол зрівняв рахунок, в додатковий час Раш забив переможний гол. Та перемога була дуже важлива для Ліверпуля. 15 квітня 1989 року в півфіналі проти «Ноттінгем Форест» сталася трагедія на стадіоні «Хіллсборо». Під час фіналу, вболівальники «Евертона» і «Ліверпуля» об'єдналися, а через все місто Ліверпуль був протягнутий ланцюг з шарфів обох клубів. УЄФА прийняло рішення про скорочення терміну дискваліфікації «Ліверпуля». Своєю грою, Раш відправив свого конкурента ірландця Джона Олдріджа в скромний клуб передмістя Ліверпуля «Транмер Роверс», напад становила трійка Раш — Барнс — Бердслі. Сезон 1989–1990 років став переможним. Але виступати в розіграші Кубка європейських чемпіонів не зміг, тому що УЄФА дало дозвіл тільки на сезон 1991–1992 років. У сезоні 1990–1991 Ліверпуль вів боротьбу з лондонським «Арсеналом». В середині сезону у відставку пішов Кенні Далгліш, на його місце прийшов шотландець Грем Сунесс. Ліверпуль прийшов до фінішу другим, що дало йому право виступити в Європі в Кубку УЄФА. Сезон 1991–1992 не приніс титулу в чемпіонаті, «Ліверпуль» виграв, в третій раз за участю Раша, кубок Англії, перемігши «Сандерленд» 2-0. Наступний сезон 1992–1993 був початком спаду «Ліверпуля». У команді почалася зміна поколінь, заграв молодий Стів Макманаман, трохи пізніше Роббі Фаулер і Джеймі Реднапп. Ліверпуль вибув з Кубка володарів кубків, програвши московському «Спартаку». Раш виграв шостий для себе Кубок Ліги 1995 року. Керівництво «Ліверпуля» розуміло, що потребує більш молодого та мобільного нападника, і на заміну Рашу був куплений майже за £ 5 000 000 Стен Коллімор з «Ноттінгем Форест».

Після відходу з «Ліверпуля», Раш грав за «Лідс Юнайтед», «Ньюкасл Юнайтед», «Шеффілд Юнайтед», «Рексем», завершив кар'єру в Австралії в клубі «Сідней Олімпік» 2000 року.