Рональд Гарвуд

Рональд Хорвіц народився в Кейптауні в родині дочки польських емігрантів Ізабель (в дівоцтві Пеппер) і моряка литовського походження Ісаака Хорвиців[10][11]. Гарвуд переїхав з Кейптауна до Лондона у 1951 році, щоб навчатися на актора. Він змінив прізвище на Гарвуд після того, як його вчитель англійської пояснив, що для актора прізвище Хорвіц надто іноземне та єврейське на слух[12]. Після навчання в Королівській академії драматичного мистецтва він приєднався до шекспірівської трупи сера Дональда Вулфіта. У 1953—1958 роках служив особистим костюмером сера Дональда. Пізніше, спираючись на досвід тих років, він написав п'єсу «Костюмер» і біографію «Сер Дональд Вулфіт, Командор Британської Імперіх: його життя та робота в немодному театрі». У 1959 році, покинувши трупу Вулфіта, один сезон грав в театрі «Lyric Hammersmith».

У 1960 році Гарвуд починає кар'єру письменника й у 1961 році публікує свій перший роман «All the Same Shadows», у 1962 році пише перший сценарій (для кінострічки «Рядовий Поттер»), а у 1964 році створює першу п'єсу «March Hares». Гарвуд є доволі плодовитим автором, ним створено 21 п'єса та 10 книг. Його п'єси подобаються багатьом театралам по всьому світу, але, наприклад, лондонські критики вважають їх важкими й надто серйозними[13]. Його книги також користуються успіхом: роман «Дім» у 1994 році отримав Єврейську щоквартальну премію в області художньої літератури[13]. Крім того, ним написано більше 16-ти сценаріїв, але при цьому він рідко створював оригінальні сюжети для кінокартин, як правило, адаптуючи для фільмів книги та п'єси, у тому числі власні роботи («Костюмер»).

Одна з найбільш часто повторюваних тем в творчості Гарвуда — це його любов до театру та акторів, яку можна помітити в п'єсах «After the Lions» (про життя Сари Бернар), «Квартет» (про старіючих оперних співаків) та «Костюмер», у напівавтобіографічному нарисі про талановитого південноафриканського піаніста «Another Time» та його театрологічній книзі «Весь світ — театр». Гарвуд проявляв великий інтерес до Другої світової війни. Це видно по сценаріям до таких фільмів, як «Операція „Схід Сонця“», «Вирок», «Піаніст» та «Думка сторін». За їх основу взято реальні події, у двох останніх з них головними персонажами є музиканти. Його п'єса 2008 року «Английськая трагедія» розповідає про життя британського фашиста Джона Амері[14][15].

Гарвудом також написані сценарії до фільмів «Версія Браунінга» (1994) з Альбертом Фінні, «Театр» (2004) з Аннетт Бенінг і Джеремі Айронсом та «Олівер Твіст» (2005) з Беном Кінгслі.

Він виграв премію Оскар за сценарій до стрічки «Піаніст». До цього він вже був номінований за фільм «Костюмер» у 1983 році. За підсумками 2007 року Гарвуд отримав третю номінацію на премію Оскар за найкращий адаптований сценарій за сценарій до кінофільму «Скафандр і метелик», заснованому на мемуарах Жана-Домініка Бобі. За цю роботу він також отримав премію BAFTA та ще ряд престижних кінонагород.

Гарвуд був президентом англійського ПЕН-клубу у 1989—1993 роках й Міжнародного ПЕН-клубу у 1993—1997 роках. Він був головою Королівського товариства літератури (2001—2004) та президентом Королівського літературного фонду (2005). Він став членом Королівського товариства літератури у 1974 році, кавалером ордена Мистецтв та літератури (1996)[16] та командором Ордена Британської імперії (1999). У 2003 році його було обрано членом Сербської академії наук і мистецтв в Департамент з питань мови та літератури. Гарвуд отримав звання доктора філології Університету Кіля (2002). Почесний доктор Національної академії театру та кіно (місто Софія) (2007), почесний член Центральної школи драми (2007) та почесний член Університету Чичестера (2009). 12 липня 2010 року за свої театральні заслуги Гарвуд був посвячений в лицарі[17]. З 2008 року він був головою гілфордського театру «Yvonne Arnaud Theatre».

У 1959 році одружився з Наташею Ріхль, шлюб протривав до її смерті у 2013 році. В подружжя народились троє дітей: син Ентоні (1960), дочка Дебора (1963) та дочка Александра (1966). Актор Ентоні Шер доводиться йому двоюрідним братом.

• 1962 — Рядовий Поттер (Private Potter), реж. Каспар Вреде
• 1965 — Ураган над Ямайкою (A High Wind in Jamaica), реж. Александер Маккендрик
• 1966 — Щоб ти здохла, люба (Drop Dear Darling), реж. Кен Г'юз
• 1968 — Діаманти на сніданок (Diamonds for Breakfast), реж. Крістофер Морахен
• 1968 — Дівчина з пістолетом (La ragazza con la pistola), реж. Маріо Монічеллі
• 1970 — Один день Івана Денисовича (One Day in the Life of Ivan Denisovich), реж. Каспар Вреде
• 1975 — Операція «Схід Сонця» (Operation Daybreak), реж. Льюїс Гілберт
• 1981 — Евіта Перон (Evita Peron), реж. Марвін Дж. Чомскі
• 1983 — Костюмер (The Dresser), реж. Пітер Єтс
• 1985 — Доктор і дияволи (The Doctor and the Devils), реж. Фредді Френсіс
• 1987 — Мандела (Mandela), реж. Філіпп Севілл
• 1991 — Красиве кохання (Cin cin), реж. Джин Семс
• 1994 — Версія Браунінга (The Browning Version), реж. Майкл Фіггіс
• 1995 — Два кольори часу (Cry, the Beloved Country), реж. Даррелл Рудт
• 2001 — Думка сторін (Taking Sides), реж. Іштван Сабо
• 2002 — Піаніст (The Pianist), реж. Роман Полянський
• 2003 — Вирок (The Statement), реж. Норман Джевісон
• 2004 — Театр (Being Julia), реж. Іштван Сабо
• 2005 — Олівер Твіст (Oliver Twist), реж. Роман Полянський
• 2007 — Скафандр і метелик (Le scaphandre et le papillon), реж. Джуліан Шнабель
• 2007 — Кохання під час холери (Love in the time of cholera), реж. Майк Ньюелл
• 2008 — Австралія (Austrslia), реж. Баз Лурманн
• 2012 — Квартет (Quartet), реж. Дастін Гоффман

• Рональд Гарвуд на сайті IMDb (англ.)