Ропухові

Ропухи живуть на всіх материках та континентах, за винятком приполярних регіонів та Антарктиди. Деякі види, наприклад ропуха-ага (Bufo marinus), інтродукована з Америки в Австралію та Гвінею. Поява тут нового виду мала негативні наслідки для місцевої фауни, оскільки ці амфібії, характеризуючись дуже великими розмірами, великою плодючістю та високою токсичністю, витісняють аборигенні види.

Ребра відсутні, хребці передньоувігнуті. Череп значною мірою стає кістковим, до цього процесу можуть долучатися покривні ділянки шкіри. Тварини цієї родини характеризуються наявністю унікального біддерового органа — рудиментарного яєчника, який розвивається на передньому краї личинкових сім'яників і може зберігатися в багатьох дорослих амфібій, що розглядається як педоморфна риса. Для багатьох видів характерні розташовані позаду очей випнуті округло-видовжені залози — паротиди. Паротиди, так само як і локалізовані на спинному боці та на зовнішній частині кінцівок шкіряні залози, можуть рясно продукувати токсичні виділення.

Розміри тіла коливаються від приблизно 20 (Oreophrynella) до 250 мм (Bufo blombergi). Чимало представників — наземні тварини, однак існують і напівводяні (наприклад, Ansonia) та деревні (Pedostribes; обидва роди з південно-східної частини Азії). Більшості видів властиве зовнішнє запліднення, однак деяким — внутрішнє (Nectophrynoides, Mertensophryne micranotis). Способи розмноження різні — від відкладання ікри у воду та наступного виходу з неї вільноплаваючої личинки, до яйцеживородіння та прямого наземного розвитку. Так, поряд з більшістю амфібій цієї родини, що нерестяться в стоячих чи проточних водоймах, філіппінські ропухи роду Pelophryne відкладають ікру в пазухи листя на висоті декількох метрів. У личинок деяких видів, що живуть у швидкоплинних струмках (Ansonia, Atelopus), розвиваються черевні присоски, за допомогою яких вони прикріпляються до підводних предметів.

• Adenomus Cope, 1861
• Altiphrynoides Dubois, 1987
• Amazophrynella Fouquet, Recoder, Teixeira, Cassimiro, Amaro, Camacho, Damasceno, Carnaval, Moritz & Rodrigues, 2012
• Anaxyrus Tschudi, 1845
• Ansonia Stoliczka, 1870
• Atelopus Duméril & Bibron, 1841
• Barbarophryne Beukema et all, 2013
• Blythophryne Chandramouli, Vasudevan, Harikrishnan, Dutta, Janani, Sharma, Das & Aggarwal, 2016
• Bufo Garsault, 1764
• Bufoides Pillai & Yazdani, 1973
• Bufotes Rafinesque, 1814
• Capensibufo Grandison, 1980
• Churamiti Channing & Stanley, 2002
• Dendrophryniscus Jiménez de la Espada, 1870
• Didynamipus Andersson, 1903
• Duttaphrynus Frost, Grant, Faivovich, Bain, Haas, Haddad, de Sá, Channing, Wilkinson, Donnellan, Raxworthy, Campbell, Blotto, Moler, Drewes, Nussbaum, Lynch, Green & Wheeler, 2006
• Epidalea Cope, 1864
• Frostius Cannatella, 1986
• Ghatophryne Biju, Van Bocxlaer, Giri, Loader & Bossuyt, 2009
• Incilius Cope, 1863
• Ingerophrynus Frost, Grant, Faivovich, Bain, Haas, Haddad, de Sá, Channing, Wilkinson, Donnellan, Raxworthy, Campbell, Blotto, Moler, Drewes, Nussbaum, Lynch, Green & Wheeler, 2006
• Laurentophryne Tihen, 1960
• Leptophryne Fitzinger, 1843
• Melanophryniscus Gallardo, 1961
• Mertensophryne Tihen, 1960
• Metaphryniscus Señaris, Ayarzagüena & Gorzula, 1994
• Nannophryne Günther, 1870
• Nectophryne Buchholz & Peters, 1875
• Nectophrynoides Noble, 1926
• Nimbaphrynoides Dubois, 1987
• Oreophrynella Boulenger, 1895
• Osornophryne Ruiz-Carranza & Hernández-Camacho, 1976
• Parapelophryne Fei, Ye & Jiang, 2003
• Pedostibes Günther, 1876
• Pelophryne Barbour, 1938
• Peltophryne Fitzinger, 1843
• Phrynoidis Fitzinger, 1842
• Poyntonophrynus Frost et all, 2006
• Pseudobufo Tschudi, 1838
• Rentapia Chan, Grismer, Zachariah, Brown & Abraham, 2016
• Rhaebo Cope, 1862
• Rhinella Fitzinger, 1826
• Sabahphrynus Matsui, Yambun & Sudin, 2007
• Schismaderma Smith, 1849
• Sclerophrys Tschudi, 1838
• Strauchbufo Fei, Ye & Jiang, 2012
• Truebella Graybeal & Cannatella, 1995
• Vandijkophrynus Frost, Grant, Faivovich, Bain, Haas, Haddad, de Sá, Channing, Wilkinson, Donnellan, Raxworthy, Campbell, Blotto, Moler, Drewes, Nussbaum, Lynch, Green & Wheeler, 2006
• Werneria Poche, 1903
• Wolterstorffina Mertens, 1939
• Xanthophryne Biju, Van Bocxlaer, Giri, Loader & Bossuyt, 2009
• Incertae sedis :
  • Bufo hadramautinus Cherchi, 1963
  • Bufo scorteccii Balletto & Cherchi, 1970

Багато ропух гине в період міграцій від автотранспорту. У Швейцарії та Німеччині на шляхах пересування амфібій біля доріг роблять «ловчі парканчики» і риють ямки для пластикових відер. Амфібій, які потрапили у відра, переносять через дорогу і випускають. При ремонті і будівництві доріг влаштовують «жаб'ячі тунелі», тобто під дорогою прокладають труби діаметром 30-40 см. Рекомендують розселення амфібій в лісах, парках, садах та лісових смугах, для цього необхідно здійснити такі біотехнічні заходи: створення невеликих водойм і сховищ від спеки (наприклад, невеликі купи каміння тощо).

• Писанець Є. Земноводні України (посібник для визначення амфібій України та суміжних країн). — Київ: Видавництво Раєвського, 2007. — 192 с.
• Pough et al., 2004