Росс 154

Росс 154 (лат. Ross 154, інше позначення — V1216 Sgr) — зоря в сузір'ї Стрільця, червоний карлик. Є однією з найближчих зір (дев'ятою за відстанню). Неозброєним оком її не видно.

Історія

Уперше зорю Росс 154 зазначив у каталозі американський астроном Френк Елмор Росс 1925 року; вона увійшла до його четвертого переліку нових змінних зір[1]. 1926 року, порівнявши її положення з положенням на фотографічних пластинах, отриманих раніше іншим американським астрономом, Едвардом Емерсоном Барнардом, Росс додав зорю до свого другого переліку зір, власний рух яких вдається виміряти[2]. Первинну величину паралаксу — 0,362 ± 0,006 кутових секунд — виміряв 1937 року Волтер О'Коннелл (Walter O'Connell), скориставшись фотографічними пластинами, отриманими за допомогою Єльського телескопа в Йоганнесбурзі (Південна Африка). Ці вимірювання свідчили, що зоря є шостою за відстанню від Сонця серед відомих на той час зір[3].

Характеристики

Росс 154 — тьмяна й відносно холодна зоря (червоний карлик) спектрального класу M3,5 V. Розташована на відстані приблизно 9,69 світлового року від Сонця[4]. Це найближча зоря в південному сузір'ї Стрільця.

Належить до зір головної послідовності. Має видиму зоряну величину 10,44[5]. В ідеальних умовах спостереження Росс 134 потребує телескопа з апертурою щонайменше 6,5 см (3 дюйми)[6].

Світність зорі становить 0,0038 сонячної, маса — 17 % маси Сонця, діаметр — 24 % сонячного[7], температура поверхні — 3105 K[8]. За оцінками, вік зорі становить менше одного мільярда років[5рус]. Росс 154 є спалахуючою зорею типу UV Кита. Спостереження за допомогою Космічної рентгенівської обсерваторії Чандра свідчать, що інтенсивність випромінювання Росс 154 у рентгенівському діапазоні дорівнює сонячній або навіть перевищує її. Позначення в каталозі змінних зір — V1216 Стрільця.

Спалахи

Виявилося, що зоря Росс 154 є спалахуючою зорею типу UV Кита (відомою також під назвою Лейтен 726-8 B), для якої середній інтервал між максимумами спалахів становить приблизно дві доби[9]. Перші ознаки змінності спостерігали в Австралії 1951 року, коли зоряна величина Росс 154 зросла на 0,4m[10]. Зазвичай під час спалаху яскравість зорі збільшується на 3–4 величини[11].

Потужність магнітного поля на поверхні зорі оцінюється в 2,2 ± 0,1 кілогауса[12].

Рентгенівське випромінювання

Росс 154 є джерелом рентгенівського випромінювання, яке було зафіксоване кількома рентгенівськими обсерваторіями. Стабільне рентгенівське випромінювання становить близько 9 × 1027 ерг−1[13]. Рентгенівське випромінювання зорі під час спалаху спостерігалося Обсерваторією Чандра; під час спалаху його потужність становила 2,3 × 1033 ерг[13].

Спектральний клас M3,5V[5] є ознакою того, що цей червоний карлик генерує енергію шляхом злиття ядер атомів водню у ядрі зорі. За оцінками, яскравість Росс 154 становить лише 0,38 % сонячної[14]. На противагу Сонцю, у якому конвекція відбувається лише в зовнішніх шарах, у червоного карлика такої малої маси в конвекції бере участь усе тіло зорі[15]. Відносно висока швидкість обертання свідчить, що Росс 154, найімовірніше, є молодою зорею з оцінюваним віком менше мільярда років[13]. Металічність зорі становить приблизно половину сонячної[13].

Жодних супутників малої маси на орбіті навколо Росс 154 не виявлено[16]. Не знайдено також ознак надлишкового інфрачервоного випромінювання, яке вказувало б на наявність навколозоряного пилу. Такі уламкові диски рідко зустрічаються в системах зір спектрального класу M із віком більше 10 мільйонів років, оскільки впродовж цього часу зоряний вітер встигає їх розвіяти[17].

Рух у просторі

Складники вектора просторової швидкості Росс 154 становлять: [U; V; W] = [–12,2; –1,0; –7,2] км/с[18]. Зоря не входить до складу жодної рухомої групи зір[19] й обертається навколо центра Чумацького шляху на відстані 27,65–30,66 тисяч світлових років (8,48–9,40 кілопарсек) від нього орбітою з ексцентриситетом 0,052[20]. Її невелика просторова швидкість відносно Сонця вказує на те, що вона є зорею Покоління I[21]. Найближче до Сонця Росс 154 підійде приблизно через 157 000 років, наблизившись до відстані 6,39 ± 0,10 св. року (1,959 ± 0,031 парсек)[22].

Найближче оточення зорі

Перелічені нижче зоряні системи розташовані на відстані в межах 10 світлових років від Росс 154:

Зоря Спектральний клас Відстань, св. років
Зоря Барнарда M3,8 V 5,5
Лакайль 8760 M2 Ve 7,4
Глізе 674 M3 V 7,7
Вольф 1061 M3 V 8,1
α Центавра AB G2 V / K0 V 8,1
Проксима Центавра M5,5 Ve 8,2
Глізе 682 M3,5 V 8,7
ε Індіанця K5 Ve 8,9
70 Змієносця AB K0 Ve / K5 Ve 9,3
Лакайль 9352 M0,5 Ve 9,6
EZ Водолія ABC M5 V / M / M 9,5
Сонце G2 V 9,7

У культурі

Див. також

Примітки
  1. Ross, Frank E. (1926). New variable stars, (fourth list). Astronomical Journal 37: 91. Bibcode:1927AJ.....37...91R. doi:10.1086/104790.
  2. Ross, Frank E. (February 1926). New proper-motion stars, (second list). Astronomical Journal 36 (856): 124–128. Bibcode:1926AJ.....36..124R. doi:10.1086/104699.
  3. O'Connell, Walter (February 1938). A faint star of large parallax. Astronomical Journal 46 (1078): 204. Bibcode:1938AJ.....46..204O. doi:10.1086/105447.
  4. van Leeuwen, F. (November 2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy and Astrophysics 474 (2): 653–664. Bibcode:2007A&A...474..653V. arXiv:0708.1752. doi:10.1051/0004-6361:20078357.
  5. Staff (January 1, 2008). The One Hundred Nearest Star Systems. Research Consortium on Nearby Stars. Архів оригіналу за 29 березня 2013. Процитовано 12 червня 2008.
  6. Mills, H. Robert (1994). Practical Astronomy: A User-friendly Handbook for Skywatchers. Horwood Publishing. с. 199. ISBN 1-898563-02-0.
  7. Johnson, H. M.; Wright, C. D. (1983). Predicted infrared brightness of stars within 25 parsecs of the sun. Astrophysical Journal Supplement Series 53: 643–711. Bibcode:1983ApJS...53..643J. doi:10.1086/190905.—see p. 693.
  8. Johnson, H. M. & Wright, C. D. (Nov. 1983). Predicted infrared brightness of stars within 25 parsecs of the sun (англ.). Astrophysical Journal Supplement Series (ISSN 0067-0049), vol. 53, Nov. 1983, p. 643-711. Архів оригіналу за 16 лютого 2012. Процитовано 17 вересня 2009.
  9. Jarrett, A. H.; Grabner, G. (1976). On the Period Between Flares of V1216 Sagittarii. Information Bulletin on Variable Stars (1221): 1. Bibcode:1976IBVS.1221....1J.
  10. Mayall, Margaret W. (February 1953). Variable Star Notes. Journal of the Royal Astronomical Society of Canada 47: 23–28. Bibcode:1953JRASC..47...23M.
  11. Costa, R.; Cristaldi, S.; Rodono, M. (1970). Cooperative Observations of the Flare Star V1216 Sgr. Information Bulletin on Variable Stars 461: 1–4. Bibcode:1970IBVS..461....1C.
  12. Reiners, A.; Basri, G. (February 2007). The First Direct Measurements of Surface Magnetic Fields on Very Low Mass Stars. The Astrophysical Journal 656 (2): 1121–1135. Bibcode:2007ApJ...656.1121R. arXiv:astro-ph/0610365. doi:10.1086/510304.
  13. Wargelin, B. J. та ін. (2008). X-Ray Flaring on the dMe Star, Ross 154. The Astrophysical Journal 676 (1): 610–627. Bibcode:2008ApJ...676..610W. arXiv:0712.2791. doi:10.1086/528702.
  14. Pettersen, B. R. (1980). Physical parameters of solar neighbourhood flare stars. Astronomy and Astrophysics 82 (1–2): 53–60. Bibcode:1980A&A....82...53P.
  15. Reiners, A.; Basri, G. (March 2009). On the magnetic topology of partially and fully convective stars. Astronomy and Astrophysics 496 (3): 787–790. Bibcode:2009A&A...496..787R. arXiv:0901.1659. doi:10.1051/0004-6361:200811450.
  16. Hinz, Joannah L. та ін. (2002). A Near-Infrared Wide-Field Proper Motion Search for Brown Dwarfs. The Astronomical Journal 123 (4): 2027–2032. Bibcode:2002AJ....123.2027H. arXiv:astro-ph/0201140. doi:10.1086/339555.
  17. Plavchan, Peter; Jura, M.; Lipscy, S. J. (October 2005). Where Are the M Dwarf Disks Older Than 10 Million Years?. The Astrophysical Journal 631 (2): 1161–1169. Bibcode:2005ApJ...631.1161P. arXiv:astro-ph/0506132. doi:10.1086/432568.
  18. Annotations on V* V1216 Sgr object. SIMBAD. Процитовано 18 квітня 2010.
  19. Montes, D. та ін. (2001). Late-type members of young stellar kinematic groups - I. Single stars. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 328 (1): 45–63. Bibcode:2001MNRAS.328...45M. arXiv:astro-ph/0106537. doi:10.1046/j.1365-8711.2001.04781.x.
  20. Allen, C.; Herrera, M. A. (1998). The galactic orbits of nearby UV Ceti stars. Revista Mexicana de Astronomia y Astrofisica 34: 37–46. Bibcode:1998larm.confE.115A.
  21. Veeder, G. J. (1974). Old disk flare stars. Astronomical Journal 79: 702–704. Bibcode:1974AJ.....79..702V. doi:10.1086/111600.
  22. Bobylev, V. V. (March 2010). Searching for stars closely encountering with the solar system. Astronomy Letters 36 (3): 220–226. Bibcode:2010AstL...36..220B. arXiv:1003.2160. doi:10.1134/S1063773710030060.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.