Румунські залізниці

1 вересня 1865 англієць Джон Тревор-Барклі почав будівництво залізниці Бухарест — Джурджу. Ця лінія була відкрита для руху 26 серпня 1869 і стала першою залізницею на території сучасної Румунії. Між 1864 і 1880 роками, на території тодішнього Об'єднаного князівства Волощини і Молдови було побудовано ще кілька залізниць, котрі використовувалися переважно для вантажних перевезень.

Перша подвійна колія була відкрита 25 січня 1895 року на 14 кілометровому відрізку залізниці між Яссами і селом Лецкань для того, щоб полегшити будівництво лінії Ясси — Дорохой. Наступними стали дільниці:

• Бухарест — Плоєшті (1891—1909)
• Плоєшті — Кимпіна (1910—1912)
• Констанца — Чернаводе (1931)
• Аджуд — Текуч (1933)
• Теюш — Апахіда (1938—1940)
• Кимпіна — Брашов (1938—1941)
• Бузеу — Мерешешть (1940—1942)

Після того, як Румунія стала комуністичною республікою (1949), залізниці стали символом швидкої індустріалізації країни. На додаток до збільшення частки залізничних перевезень та будівництва нових ліній, особливо в сільських районах, відбулася електрифікація наявних ліній.

Електротяг на залізницях Румунії

Першою електрифікували пасажирську лінію Бухарест — Брашов. Перший проєкт електрифікації частини цієї лінії було створено ще 1913 року і після низки узгоджень влада країни планувала розпочати втілення проєкту вже 1942 року. Проте через Другу світову війни роботи з електрифікації почалися тільки 1959 року, а перший відтинок Брашов — Предял було відкрито лише 9 грудня 1965. 20 квітня 1966 було остаточно електрифіковано дільницю Синайя — Кимпіна. Вся лінія була електрифікована 16 лютого 1969.

На початку 1970-х років паротяги були повністю замінені теплотягами й електротягами.

Після повалення комуністичного режиму 1989 року Румунія мала одну з найщільніших залізничних мереж в Європі, але, разом з тим, відставала у плані інфраструктури. Це в поєднанні з економічним спадом призвело до занепаду залізниць: значну кількість ліній (особливо промислових або вузькоколійних) закрили. Це було пов'язано зі значним розвитком автобусного сполучення і відповідним зниженням пасажиропотоку на тих лініях. Проте вузькоколійки найбільш серйозно постраждали від крадіжок. Наприклад, дільниця Тиргу-Муреш — Банд була вкрадена майже повністю, відтак рух поїздів тут була перервано з 1997 року[2]. Інші лінії буде закрито в майбутньому, зокрема в повіті Тиміш, де колії дуже старі, мало використовуються та пошкоджені внаслідок повені 2005.

1 жовтня 1998 CFR розділено на чотири самостійні компанії:

• CFR Călători — пасажирські перевезення;
• CFR Marfă — вантажні перевезення;
• CFR Infrastructură — інфраструктура та забезпечення залізничної мережі
• Societatea Feroviară de Turism (SFT) — туристичні залізниці.

Штаб-квартира компанії знаходиться в Бухаресті і має регіональні підрозділи, зосереджені в Бухаресті, Клуж-Напоці, Яссах і Тімішоарі.

Нові вагони 85-76 (Бізнес-клас)

На початку 2000-х років, CFR почала програму модернізації, щоб поліпшити свій імідж, який постраждав і на національному та міжнародному рівні від скарг на неякісні послуги. Перший етап модернізації включав поліпшення швидких поїздів і використання міжміських поїздів InterCity.

2003 року «Румунські залізниці» придбали кілька нових поїздів Siemens Desiro, деякі з яких були зібрані в румунському Араді[3] для використання для коротких і середніх відстаней.

Вагон 21-86, використовується у InterCity та InterRegio

З 1 вересня 2006 року в усіх поїздах румунських залізниць заборонено куріння.[4].

4 березня 2009 впроваджений так званий «Анрі Коанда Експрес», що пов'язує станції Бухарест-Північний і Балотешть поблизу міжнародного аеропорту ім. Анрі Коанда. 18 пар поїздів курсують щогодини з 05:15- до 23:23. Рухомий склад складається з декількох Siemens Desiro («Блакитна стріла»).