Рюдігер фон дер Гольц

Рюдіґер фон дер Ґольц (нім. Gustav Adolf Joachim Rüdiger Graf von der Goltz; 8 грудня 1865, Цюлліхау, Провінція Бранденбург, Пруссія, нині Польща — 4 листопада 1946, Бернбойрен, Баварія, Німеччина) — німецький генерал періоду Першої світової війни. Начальник антибільшовицьких сил в Латвії. Керівник ветеранського руху Німеччини.

Рудиґер фон дер Ґольц
нім. Rüdiger von der Goltz
Народження 8 грудня 1865(1865-12-08)
Цюлліхау, Провінція Бранденбург, Пруссія (нині Польща Любуське воєводство)
Смерть 4 листопада 1946(1946-11-04) (80 років)
Кінсеґґ, Бернбойрен, Баварія, Німеччина
Країна  Німеччина
Приналежність Німецька імперія
Балтійське герцогство
Роки служби Німецька імперія 1885–1919
1919–1919
Звання  Генерал-лейтенант запасу
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна у Фінляндії
Війна за незалежність Латвії
Капповський путч
Відносини Рюдігер фон дер Гольц (син)
Титул граф
Нагороди
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Столітня медаль
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Орден військових заслуг (Іспанія)
Лицарський хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Лицарський хрест 1-го класу ордена Церінгенського лева
Орден Грифона (Мекленбург)
Командорський хрест 2-го класу ордена дому Саксен-Ернестіне
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Командорський хрест 2-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Балтійський хрест
 Рюдігер фон дер Гольц у Вікісховищі

Біографія

Походив із дворянського роду Ґольц. У роки Першої світової війни дослужився до посади командира так званої «Остзейської дивізії», що діяла в Прибалтиці. На чолі німецького експедиційного корпусу брав участь в громадянській війні у Фінляндії на боці уряду, надавав допомогу в організації фінської армії.[1] Підтримував політику фінського генерала Карла Маннергейма.

На початку 1919 р. під тиском Антанти відкликаний з Фінляндії, повернувся в Прибалтику, де брав участь у створенні прибалтійського ландесвера. З 1 лютого 1919 командував антибільшовицькими силами в Латвії. Прихильник створення Балтійського герцогства. У квітні 1919 р. роззброїв в Лібаві латиські національні війська і змістив уряд Карліса Улманіса, замінивши його своїм ставлеником Андріевсом Ніедри. Війська під його командуванням зайняли Курляндію і Ригу (22 травня 1919 р.) (Після відставки фон дер Ґольца ці збройні сили перейшли під командування Павла Бермондта-Авалова).

У жовтні 1919 на вимогу латвійської влади і Великої Британії відкликаний з Латвії урядом Веймарської республіки.[2] У Німеччині став противником Веймарської республіки. Брав участь в капповскому путчі. З 1934 р. займав добре оплачувану, але маловпливову посаду керівника ветеранської організації Імперський союз німецьких офіцерів (нім. Reichsverband deutscher Offiziere).

В період перебування німецьких військ на території Латвії з 1941 по 1944 рр. Бульвар Аспазіяс в Ризі носив ім'я фон дер Ґольца.[3]

Звання

Нагороди

Примітки
  1. Der Feldzug in Finnland Архівовано 13 жовтня 2006 у Wayback Machine. (нім.)
  2. Гольц Рюдигер
  3. Бульвар Аспазияс

Мемуари
  • Meine Sendung in Finnland und im Baltikum, K. F. Koehler, Leipzig 1920. (PDF-Datei)
  • Vaterlandsverteidiger und Revolutions-Deutschland. Deutscher Michel, wach auf! Heft 8. E. Letsch, Hannover und Leipzig 1923.
  • Als politischer General im Osten (Finnland und Baltikum) 1918 und 1919

Джерела
  • Bermond-Awaloff Pavel, Im Kampf gegen den Bolschewismus. Erinnerungen von General Fürst Awaloff, Oberbefehlshaber der Deutsch-Russischen Westarmee im Baltikum. Glückstadt, Hamburg: Verlag J.J. Augustin.
  • BischoffJosef, Die letzte Front. Geschichte der Eiserne Division im Baltikum 1919, Berlin 1935.
  • Darstellungen aus den Nachkriegskämpfen deutscher Truppen und Freikorps, Bd 2: Der Feldzug im Baltikum bis zur zweiten Einnahme von Riga. Januar bis Mai 1919, Berlin 1937; Bd 3: Die Kämpfe im Baltikum nach der zweiten Einnahme von Riga. Juni bis Dezember 1919, Berlin 1938.
  • Die baltische Landeswehr im Befreiungskampf gegen den Bolschewismus. Ein Gedenkbuch, herausgegeben vom baltischen Landeswehrein, Riga 1929.
  • Kiewisz Leon, Sprawy łotewskie w bałtyckiej polityce Niemiec 1914—1919, Poznań 1970.
  • Łossowski Piotr, Między wojną a pokojem. Niemieckie zamysły wojenne na wschodzie w obliczu traktatu wersalskiego. Marzec-kwiecień 1919, Warszawa 1976.
  • Paluszyński Tomasz, Walka o niepodległość Łotwy 1914—1921, Warszawa 1999.
  • Paluszyński Tomasz, Walka o niepodległość Estonii 1914—1920, Poznań 2007.
  • Von den baltische Provinzen zu den baltischen Staaten. Beiträge zur Entstehungsgeschichte der Republiken Estland und Lettland, Bd I (1917—1918), Bd II (1919—1920), Marburg 1971, 1977.
  • Jobst Knigge, Kontinuität deutscher Kriegsziele im Baltikum. Deutsche Baltikumpolitik 1918/19 und das Kontinuitätsproblem, Verlag Dr. Kovacs Hamburg 2003.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.