Рік трьох імператорів

Рік трьох імператорів, або Рік трьох кайзерів (нім. Dreikaiserjahr) — вислови, що стосуються року 1888 в історії Німецької імперії.[1][2][3][4] Цей рік вважається важливим з історичної точки зору, оскільки того року померли два німецькі імператори, або кайзери, що призвело до швидкої передачі трону між трьома монархами в межах одного року.[1] Цими трьома імператорами, що правили Німеччиною протягом 1888 року були Вільгельм I, Фрідріх III, та Вільгельм II. Мнемонічний вираз «drei Achten, drei Kaiser» («три вісімки, три імператори») й досі використовується дітьми й дорослими в Німеччині для запам'ятовування року, коли відбулися ці історичні події.[5]

Кайзер Вільгельм I, 2 січня 1861 — 9 березня 1888.
Кайзер Фрідріх III, правив лише 99 днів протягом Року трьох імператорів (9 березня — 15 червня 1888).
Кайзер Вільгельм II, 15 червня 1888 — 18 листопада 1918.

Ситуація

Вільгельм I став правителем Пруссії ще до утворення Німецької імперії, в багатьох аспектах завдяки зусиллям Бісмарка. Будучи монархом найбільшої німецької держави, що мала ключову роль в об'єднанні, імператор Вільгельм I правив Німецькою імперією з моменту об'єднання Німеччини, яке відбулося 18 січня 1871 року. Він помер у віці майже 91 рік, час його правління в Пруссії становив 27 років, а період правління в Німеччині — 17 років. Його син, коронний принц Фрідріх Вільям, прославився своїми військовими діями, в першу чергу завдяки своїм лідерським якостям, що проявлялися протягом війн, які велися з метою об'єднання Німеччини.[6] Фрідріх командував штабом та військами протягом Другої війни за Шлезвіг, Австро-прусської та Франко-прусської воєн.[1] Коронному принцу Фрідріху Вільгельму якраз виповнилося 56 перед 1888 роком. На той час він мав дітей, а його спадкоємцем був Вільгельм — названий на честь дідуся. В січні 1888 Вільгельмові виповнилося 29 років.

Швидке наступництво

Імператор Вільгельм I помер 9 березня 1888 року, завершивши тривалий період правління.[4] Його наступником став його син, Фрідріх Вільям. Він став відомий як Фрідріх III, коли офіційно успадкував трон. Поряд з його військовими успіхами, Фрідріх III був знаним лібералом, і одружився з ліберальною принцесою Вікторією з Великої Британії.[2] Однак, на час смерті його батька, Фрідріхові вже виповнилося 56 років, і в нього розвинулася смертельна хвороба — рак горла — ще до того, як він посів престол Німецької імперії.[1] Фрідріх робив спроби вилікувати хворобу, але вони були безуспішними. Через його хворобу, а також через подальше лікування, Фрідріх не міг говорити протягом свого короткого періоду правління, тому йому доводилося спілкуватися письмово. І незважаючи на затяжну хворобу, Фрідріхові, все ж, вдавалося виконувати деякі зі своїх імператорських обов'язків; проте його дії в чині імператора не мали якогось тривалого впливу на Німеччину.[7] Він помер після лише 99 днів правління, 15 червня 1888 року. Син Фрідріха, Вільгельм II, успадкував престол у віці 29 років. На відміну від свого батька, Вільгельм II не мав жодних ліберальних нахилів. Згодом він привів Німеччину до Першої світової війни, і правив нею аж до  своєї абдикації й падіння Німецької імперії в 1918 році, наприкінці війни.[1]

Див. також

Примітки
  1. Pike
  2. Tipton, p. 175.
  3. Nichols, p. 1.
  4. Berghahn, p. 282.
  5. Hein, p. 271.
  6. Kollander, p. 79.
  7. Cecil, p. 110.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.