Фрідріх III (німецький імператор)

Фрі́дріх III (нім. Friedrich III.; 18 жовтня 1831(18311018) — 15 червня 1888) — другий німецький імператор, восьмий прусський король (1888). Представник німецької династії Гогенцоллернів. Народився в Потсдамі, Пруссія. Син німецького імператора і прусського короля Вільгельма I. Батько останнього німецького імператора Вільгельма II. Брав участь у війнах проти Данії (1864), Австрії (1866), Франції (1871). Німецький кронпринц (1871—1888). Прусський (1870) та російський генерал-фельдмаршал (1872). Був виразником інтересів німецьких лібералів та британофілів у німецькому уряді; перебував у опозиції до канцлера Отто фон Бісмарка. Правив лише 99 днів. Помер у Потсдамі від раку гортані. Похований у потсдамській Церкві миру. Прізвисько — «Наш Фріц» (нім. Unser Fritz, через популярність серед німців).

Фрідріх III
нім. Friedrich III.
Фрідріх III
Прапор
 2-й Німецький імператор
9 березня 1888 — 15 червня 1888
Попередник: Вільгельм I
Наступник: Вільгельм II
8-й Король Пруссії
9 березня 1888 — 15 червня 1888
Попередник: Вільгельм I
Наступник: Вільгельм II
 
Ім'я при народженні: нім. Friedrich Wilhelm Nikolaus Karl von Preußen
Народження: 18 жовтня 1831(1831-10-18)
Потсдам, Королівство Пруссія
Смерть: 15 червня 1888(1888-06-15) (56 років)
Потсдам, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Поховання:
Церква миру, Потсдам : 
Країна: Королівство Пруссія і Німеччина
Релігія: Прусська унія і лютеранство
Освіта: Боннський університет
Рід: Гогенцоллерни
Батько: Вільгельм I
Мати: Августа Саксен-Веймар-Ейзенахська
Шлюб: Вікторія Саксен-Кобург-Готська[1]
Діти: Вільгельм II Гогенцоллерн[1], Шарлотта (принцеса Прусська), Генріх Прусський (1862-1929), Prince Sigismund of Prussiad, Вікторія Прусська, Prince Waldemar of Prussiad, Софія Пруська, Маргарита Прусська і Agnes Dettmand[2]
Автограф:
Нагороди:
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден дому Гогенцоллернів з мечами
Великий хрест Pour le Mérite
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Великий хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден Вірності (Баден)
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Орден Військових заслуг Карла Фрідріха
Орден Святого Губерта
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Орден Людвіга (Гессен)
Хрест «За військові заслуги» (Гессен)
Орден Рутової корони
Великий хрест Військового ордена Святого Генріха
Орден Святого Георгія (Ганновер)
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Великий хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Орден Вендської корони
Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц)
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Великий хрест ордена Білого Сокола
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Орден Генріха Лева
Медаль «За військові заслуги» (Ліппе)
Вищий орден Святого Благовіщення
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого Хреста Савойського військового ордена
Кавалер Золотої медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер ордена Марії-Терезії
Хрест «За вислугу років» (Австрія)
Орден підв'язки
Лицар Великого хреста вельмишановного ордена Лазні
Кавалер ордену Карла XIII
Кавалер ордена Золотого руна
Лицар Великого хреста військового ордена Віллема
Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева
Орден Заслуг (Османська імперія)
Орден Османие 1 ступеня
Медаль «Імтияз»
Орден Білого орла (Сербія)
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Орден Слона
Кавалер Великого хреста ордена Спасителя
Орден Подвійного дракона
Кавалер Великого хреста ордена Зірки Румунії
Кавалер Великого хреста ордена Святого Гробу Господнього Єрусалимського
Орден Білого слона
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія

 Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Син принца Вільгельма Прусського (майбутнього короля і імператора Вільгельма I) і Августи Веймарської, племінник Фрідріха Вільгельма IV.

Кронпринц Фрідріх

Кронпринц

У 1861, після вступу батька на престол, став кронпринцем Пруссії і командував військами в Пруссько-австрійській війні 1866 року і Франко-пруській війні. Володів полководницьким талантом, зіграв ключову роль у перемозі над австрійцями під Садовою. Користувався великою популярністю в армії і народі як «Наш Фріц» (нім. Unser Fritz). Після перемоги у Франко-пруській війні (1871) Фрідріх, що став вже спадкоємцем престолу нової Німецької імперії, отримав жезл російського генерал-фельдмаршала.

Через ліберальні погляди конфліктував з канцлером Бісмарком. Був противником посилення конфронтації в Європі, підтримував внутрішньонімецьку інтеграцію. Однак Бісмарк утримував його від будь-якого реального впливу на політику.

Правління

Коли помер Вільгельм I (9 березня 1888 року), Фрідріх, який вступив на престол, був уже смертельно хворий на рак гортані. Раніше, через помилковий діагноз, який було поставлено йому в 1887 році, скасували операцію, яка могла б зупинити ріст пухлини. Майже рік кронпринц провів на лікуванні в Англії, Тиролі і, нарешті, в Сан-Ремо, звідки повернувся в Німеччину, вже ставши імператором. За місяць до вступу на престол лікар змушений був зробити кронпринцу трахеотомію, аби він міг надалі дихати, але після цього Вільгельм втратив можливість говорити і спілкувався з оточуючими письмово. За 99 днів царювання помираючий імператор з державних справ встиг тільки відправити у відставку неефективного консерватора, міністра внутрішніх справ Роберта Віктора фон Путткамера (за шість днів до смерті, 9 червня). Так 1888 рік став у Німеччині роком трьох імператорів.

Оцінки

Фрідріх і його дружина вважалися подружжям з ліберальними симпатіями; спадкоємець обговорював можливі плани політичних реформ з тещею, британською королевою Вікторією. Згодом Вільгельм II волів посилатися на діда, Вільгельма I (який отримав при ньому офіційний епітет «Вільгельм Великий»), не згадуючи батька. Багато політиків й істориків говорили і тоді, й особливо після початку Першої світової війни, що якби Фрідріх III і загиблий через півроку після нього 30 січня 1889 ліберально налаштований австрійський кронпринц Рудольф прожили довго, доля Європи могла б бути іншою, і політика Німеччини з Австрією не привела б до Першої світової війні[3]. Існує також думка, що лібералізм і миролюбність Фрідріха і масштаб реформ, які він міг би зробити, перебільшені по контрасту з діяльністю Вільгельма II.

Культурна діяльність

Кронпринц був ініціатором створення художнього музею в Берліні, відкритого через 16 років після його смерті (1904) в його день народження під назвою «Музей імператора Фрідріха». З 1956 року він називається Музей Боде — на честь мистецтвознавця Вільгельма фон Боде, який керував збором першої колекції для музею.

Сім'я

Нагороди

Королівство Пруссія

Велике герцогство Баден

Королівство Баварія

Велике герцогство Гессен
  • Орден Людвіга (Гессен), великий хрест (11 жовтня 1855)
  • Хрест «За військові заслуги» (Гессен) (15 березня 1871)

Королівство Саксонія

Королівство Ганновер

Королівство Вюртемберг

Мекленбург

Інші країни

Російська імперія

Королівство Сардинія

Австро-Угорщина

Британська імперія

Шведсько-норвезька унія

Іспанія

Нідерланди

Османська імперія

Королівство Португалія

Князівство Сербія
  • Орден Таковського хреста, великий хрест
  • Орден Білого орла (Сербія), великий хрест

Інші країни

Примітки
  1. Kindred Britain
  2. Lundy D. R. The Peerage
  3. Tipton, Frank (2003). A History of Modern Germany Since 1815. London: Continuum International Publishing Group. ISBN 978-0-8264-4910-8, p. 175—176. http://books.google.com/books?id=6jgCcG3fQrMC. (англ.)

Джерела

(нім.)

  • Michael Freund: Das Drama der 99 Tage. Krankheit und Tod Friedrichs III. Kiepenheuer u. Witsch, Köln/Berlin 1966.
  • Franz Herre: Kaiser Friedrich III. Deutschlands liberale Hoffnung. Eine Biographie. Deutsche Verlags-Anstalt, Stuttgart 1987, ISBN 3-421-06370-2.
  • Hans-Christof Kraus: Friedrich III. In: Frank-Lothar Kroll (Hrsg.): Preußens Herrscher. Von den ersten Hohenzollern bis Wilhelm II. C.H. Beck, München 2001, ISBN 3-406-46711-3, S. 265—289.
  • Heinrich Otto Meisner. Friedrich III. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1961, Band 5, S. 487–489 (Digitalisat).
  • Frank Lorenz Müller: Der 99-Tage-Kaiser. Friedrich III. von Preußen — Prinz, Monarch, Mythos. Siedler, München 2013, ISBN 978-3-8275-0017-5.
  • Hermann Müller-Bohn. Friedrich III // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig, 1904, Band 49, S. 1–93.
  • Heinz Ohff: Preußens Könige. Piper, München 1999, ISBN 3-492-04055-1.
  • Werner Richter: Friedrich III. Leben und Tragik des zweiten Hohenzollern-Kaisers, 2. Aufl., Bruckmann, München 1981, ISBN 3-7654-1794-7
  • Katrin Wehry: Kaiser Friedrich III. (1831—1888) als Protektor der Königlichen Museen. Skizze einer neuen Kulturpolitik. In: Jahrbuch der Berliner Museen N.F., Beiheft zu 54, 2012. Mann, Berlin 2013, ISBN 978-3-7861-2701-7.
  • Hans-Joachim Wolf: Die Krankheit Friedrichs III. und ihre Wirkung auf die englische und deutsche Öffentlichkeit, Berlin 1958.
  • Die Krankheit Kaiser Friedrich des Dritten dargestellt nach amtlichen Quellen und den im Königlichen Hausministerium niedergelegten Berichten der Ärzte Bardeleben, v. Bergmann, Bramann, Gerhardt, Kußmaul, Landgraf, Moritz Schmidt, Schrötter, Tobold, Waldeyer. Berlin 1888; Nachdruck in: HNO-Information 12, 1987, S. 28–131.
  • Gustav von Glasenapp: Militärische Biographien des Offizier-Corps der Preussischen Armee. Berlin 1868, S. 57.

(англ.)

  • Hannah Pakula: An Uncommon Woman — The Empress Frederick: Daughter of Queen Victoria, Wife of the Crown Prince of Prussia, Mother of Kaiser Wilhelm. Phoenix, London 1997, ISBN 1-84212-623-7.

Посилання

(нім.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.