Саватій (Козко)

Архієпископ Саватій (у миру — Стефан (Степан) Петрович Козко; 25 вересня 1942, с. Аджамка Кіровоградської області, Україна — 8 липня 2016, Кропивницький) — архієрей Російської Православної старообрядницької Церкви з титулом — архієпископ Київський і всієї України (управляв єпархією з грудня 1993 року; з 17 травня 2005 року — архієпископ)[1]

Саватій
Народився 25 вересня 1942(1942-09-25)
Аджамка, Q55386494?, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР
Помер 8 липня 2016(2016-07-08) (73 роки)
Кіровоград, Україна
Поховання Бережинка
Країна  Україна
Діяльність священнослужитель
Конфесія православ'я

Біографія

Народився 25 вересня 1942 року в с. Аджамка Кіровоградської області в українській родині.[2]

У 1968 році закінчив художнє училище декоративно-прикладного мистецтва в місті Вижниця і текстильний технікум у Кіровограді й почав трудову діяльність дизайнером на камвольно-суконному комбінаті Чернігова.

У 1972 році повертається в Кіровоградську область де самостійно вивчає Святе Письмо, основи богослов'я, статут церковної служби.

На початку 1980-х років приєднався до Російської Православної старообрядницької Церкви.

У 1987 році, давши обітницю безшлюбності, був висвячений на священника храму с. Клинці Кіровоградської області.

Єпископське служіння

Хіротонізований на єпископа в грудні 1993 року на Київську кафедру.

У 2004 році після смерті митрополита Алімпія (Гусєва) розглядався як один з кандидатів на заміщення Московської кафедри.[3]

17 травня 2005 року зведений у сан архієпископа.[4]

Був головою комісія із діалогу з Російською православною церквою, яка в обхід Освяченого Собору була заснована за розпорядженням митрополита Корнилія. Як духівник митрополита Корнилія заборонив йому анафемствувати ніконіанські єресі на Освяченому Соборі 2007 року.[5]

Захоплювався фотографією. Автор персональної фото-виставки «Ностальгія за прекрасним», що пройшла в серпні 2010 року в обласному художньому музеї в Чернівцях.[6]

Примітки
  1. Старообрядництво: Досвід енциклопедичного словника/[Упоряд.] С. Г. Вургафта, І. А. Ушаков. М., 1996. с.248.
  2. Єзеров А. Ряд прикладів вселенськості Древлеправослав'я
  3. Між альтернативним і древнім православ'ям
  4. Ієрархи Російської Православної Старообрядницької Церкви. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 7 травня 2011.
  5. «Православна» маніловщина чи політичний проект? С. Є. Дєєв «Про обрядову єдність Православної Церкви»
  6. Тетяна Спорініна. Світлий погляд владики Савватія//«Версії», № 31, 30.07.2010

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.