Савва Володимир Іванович

Савва Володимир Іванович народився 14 лютого 1865 у родині чиновника. Освіту отримав у першій кишинівській гімназії (1884).

1888 року закінчив історичне відділення Історико-філологічного інституту князя Безбородька у Ніжині.

У 1892 році склав магістерський іспит з російської історії.

1895 року проводив наукові читання для освітян як член університетського Історико-філологічного товариства, педагогічного відділу та лекційного комітету при ньому.

З 1895—1905 та 1909—1917 роки  — професор Імператорського Харківського університету[4].

1900 року викладав у Харківському інституті шляхетних панн, читав лекції з історії Росії на курсах для робітників, курсах для жінок при Харківському університеті. З 1900 р. — статський радник[5].

За час роботи в університеті написав близько 30 наукових праць — монографій, статей, рецензій, присвячених, головним чином, історії державних установ та політико-правової думки Росії кінця XV—XVI ст.

Захистив магістерську дисертацію «Московские цари и византийские василевсы. К вопросу о влиянии Византии на образование идеи царской власти московских государей» (1902).

Викладав історію Московської держави на історико-філологічному факультеті, а також на курсах, організованих за сприяння науковців університету для робітників і ремісників Харкова (1900—1917).

Працював на кафедрі російської історії Харківського університету на посаді приват-доцента з перервами (1895—1911) роки та виконував обов'язки екстраординарного професора (1912—1917).

Володимир Іванович був активним у громадській роботі. Значні зусилля він докладав до розбудови Харківської громадської бібліотеки (ХГБ). З грудня 1902 року він є кандидатом у члени Правління книгозбірні, а з грудня 1903 — член Правління[6].

Савва В. І. у Харківській громадській бібліотеці працював у відділі рукописів і автографів. Він є одним із засновників відділу. Савва брав участь у збиранні, описі та збереженні колекцій.

З 1903 року В. І. Савва завідував архівом бібліотеки разом з А. П. Кадлубовським і В. Ю. Данилевичем. Був у складі групи до обов'язків якої входило спілкування з авторами, видавцями, установами стосовно безкоштовного надсилання книжок. Займався складанням списків для комплектування книгозбірні.

Володимир Савва був активним популяризатором фонду бібліотеки в газеті «Харківські губернські відомості».

Декілька років працював професором Історико-філологічного інституту князя Безбородька (1905—1909) у Ніжині, а в 1910 році В. І. Савву знову обрали співробітником бібліотеки і кандидатом у члени Правління. Серед його обов'язків було спостереження за поповненням каталогу.

Професор Савва перебував у списках членів ХГБ другого десятиріччя ХХ століття[7].

Савва І. В. був аполітичним під час воєн та революційних подій, що відбулися, але брав деяку участь у заходах з підтримки Добровольчої армії.

Деякі довідкові видання повідомляють що, більшовики розстріляли професора університету В. І. Савву. Проте джерел цієї інформації наразі не виявлено. Згідно з іншими публікаціями,

В. І. Савва помер близко 26 лютого 1920 р.

Професор Савва Володимир Іванович був членом:

• Харківського історико-філологічного товариства (1890),
• Московського археологічного товариства (1906),
• Історичне товариство імені Нестора-Літописця (1907),
• Історико-філологічного товариства при Інституті князя Безбородька в Ніжині (1907).

Приймав участь у ХІІ (1902), ХІІІ (1905), ХV (1911) археологічних з'їздах.

Воолодимир Іванович Савва кавалер російських орденів Святої Анни ІІ ступеня та Святого Станіслава ІІ ступеня.

Досліджував історію Московської держави і Російської імперії, Лівобережної та Слобідської України. Є автором близько 30 наукових праць. Його студії, присвячені рецепції візантійських державотворчих традицій у Московському царстві, стали помітним явищем для розвитку візантинознавства та русистики у Харківському університеті. Науковцями розпочато вивчення його надзвичайно обширного рукописного спадку[8].

• О времени и месте крещения русской великой княгини Ольги. Харьков, 1890.
• К истории духоборцев Харьковской губернии. Харьков, 1
• Путешествие антиохийского патриарха Макария в Россию в половине ХVІІ в., описанное архидиаконом Павлом Алеппским // Киевская старина. 1899. Т. LXVI. С. 70–83.
• Московские цари и византийские василевсы: к вопросу о влиянии Византии на образование идеи царской власти московских государей. Харьков, 1901.
• Из Слободской-украинской старины конца ХVIII в. Нежин, 1906.
• Вновь открытые полемические сочинения ХVІІ в. против еретиков. Санкт-Петербург, 1907.
• Арзамасские и барминские будные станы: Приходо-расходные и сметные книги 1679—1680 гг. / подгот. к печати, предисл. В. И. Саввы. Москва, 1908.
• К истории о вольнодумстве в гимназии высших наук кн. Безбородко. Харьков, 1908.
• Сочинение против епископов ХVІІІ века. Москва, 1909.
• Заметки о Боярской думе в ХVІ в. Петроград. 1915.
• О Посольском приказе в ХVІ в. Харьков. 1917.
• Дьяки и подьячие Посольского Приказа в XVI веке. [Б. м.], 1983.

• Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805—1905). Харьков, 2007. 45, 168, 390, ХІІ с., 15 с. портр., 46 с.

• Коваленко О. Б. Савва Володимир Іванович // Енциклопедія історії України: у 10 т. Т. 9: Прил–С. Київ, 2012. С. 414.

• Кравченко В. В., Литвинова В. П. Изучение отечественной истории в Харьковском университете в дооктябрьский период (1805—1917) // Вестн. Харьк. ун-та. № 357 : Историческая наука в Харьковском университете (к 185-летию ХГУ). Вып. 24. Харьков, 1991. С. 24–37.

• Лосієвський І. Я. Відділ рідкісних видань і рукописів Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка: історія та сучасність // Колекції пам'яток писемності та друку у бібліотечних фондах України: проблеми формування, збереження, розкриття: матеріали наук.-практ. конф., присвяч. 100-річчю відділу рідкісних видань і рукописів ХДНБ ім. В. Г. Короленка. Харків, 2003. С. 22–38.

• Отчет Харьковского коммерческого института за 1916—1917 учебный год // Известия Харьковского коммерческого института. 1918. № 1. С. 14–77.

• Отчеты Харьковской общественной библиотеки за 17, 18, 20, 21, 25 — 28 годы ее существования.

• Павлова Т. Г. Столетний юбилей историко-филологического факультета: взгляд из ХХІ столетия // Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805—1905) Харьков, 2007. С. 5–45.

• Савва Володимир Іванович (1865—1918) // Гранатович Л. В. Викладачі Ніжинської вищої школи: біобібліогр. покажч. Ч. 1: 1820—1920. Ніжин, 2001. С. 164—166.

• Савва Володимир Іванович (1865—1920): [біогр. довідка] // Біобібліографічний словник учених Харківського університету. Т. 2: Історики (1905—1920, 1933—2000) рр. Харків, 2001. С. 94–96.

• Савва Володимир Іванович (1865—1920): [біогр. довідка] // Історики Харківського університету: біобібліогр. довід. (1905—2013 рр.) Харків, 2013. С. 211—212.

• Савва Владимир Иванович [автобиография] // Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805—1905) Харьков, 2007. С. 344—345. Репринт. изд.: Харьков, 1908.

• Танько О. І. «Зразкова і найбільш видатна» // Бібліотека в історичному просторі трьох епох. До 125-річчя Харківської державної бібліотеки ім. В. Г. Короленка. Нариси. Ювілейне видання. Харків, 2011. С. 36–59.

• Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна за 200 років Харків, 2004. 750 с.

• Романовський В. С. Савва Володимир Іванович // Бібліотечна енциклопедія Харківщини