Савич Олексій Миколайович

Вчився в Харківському (на юридичному), а потім в Московському (на фізико-математичному) університетах. Закінчив в 1829. У 1829-1832 працював домашнім вчителем і готувався до захисту магістерської дисертації. У 1833 захистив магістрську дисертацію з географічної астрономії і далі удосконалювався в Дерпті у В.Я.Струве. Брав участь в астрономічних спостереженнях в обсерваторії університету. У 1839-1880 - професор Петербурзького університету, одночасно викладав астрономію і математику в Морській академії, Педагогічному інституті, а з 1854 - і в Академії Генерального штабу. З 1846 член Російського географічного товариства, з 1869 член Московського товариства дослідників природи. Виховав таких учених як С.П.Глазенап, Д.І.Дубяго, М.А.Ковальський, Н.Я.Цингер, Д.Д.Гедеонов і інших. З 1862 академік Петербурзької АН.

Опублікував понад 100 наукових робіт, зокрема підручники з астрономії, геодезії, теорії ймовірності, вищий математиці. Низка робіт присвячена історії астрономії і обсерваторій, у тому числі і Пулковської. Надрукував двотомну працю «Курс астрономії» (перша книга 1874 «Сферична астрономія », а друга в 1884 «Теоретична астрономія»). Видає книгу «Приложение практической астрономии к географическому определению мест». Видавалася двічі, зокрема в Німеччині. За книгу отримав Демідівськую премію в 5000 рублів.

У 1836-1838 - учасник експедиції для визначення різниці рівнів Чорного і Каспійського морів. При нівеляції простору 879 км, він точно зміряв висоти основних вершин Кавказу, в результаті чого було встановлено, що рівень Каспійського моря нижче Азовського на 26±0,5 м. Результати вимірювання вершин лягли в основу його докторської дисертації 1839.

У 1840-1843 вперше в Росії став читати лекції з історії астрономії, будучи професором Петербурзького університету з 1839.

У 1843-1844 брав участь у геодезичних експедиціях В.Я.Струве з визначення різниці довгот між Пулково і Альтоне.

У 1849 опублікував роботу про збурення в русі Нептуна. Зі своїх спостережень Нептуна в 1846 і 1847 і спостережень Ж.Ж.Лаланда, виконаних в 1795, вивів основні елементи орбіти цієї планети, обчислив також вікові нерівності в русі Нептуна, залежні від впливу на нього Урану, Сатурну, Юпітера. Удосконалив спосіб обчислення елементів орбіт супутників планет.

В курсі 1857 «Застосування теорії ймовірності до обчислення спостережень і геодезичних вимірювань» вперше пропонує російським геодезистам і астрономам з оригінальним доповненням метод найменших квадратів Лежандра-Гауса.

У 1865-1868 взяв участь в гравіметричній експедиції з вимірювання сили тяжіння від Торнео (Фінляндія) до р. Дунай (Ізмаїл, спільно з геодезистом П.М.Смисловим і фізиком Р.Е.Ліні вперше в Росії провів за допомогою оборотних маятників).

У геодезії придумав спосіб визначення площі країни по карті в проекції К.Ф.Гауса за допомогою планіметра.

Склав правила для обчислення земною атмосферою рефракції і вивів формули її залежності від щільності і температури повітря.

Визначив орбіти супутників планет і комет. У 1871-1872 запропонував свій метод визначення орбіт планет і комет по трьом спостереженням, удосконаливши метод К.Ф.Гауса, і в 1873 розробив прийом обчислення кометних орбіт з великим ексцентриситетом.

За спільну разом з Х.І.Петерсом роботу «Обробка спостережень за кометою 1585 року» удостоєний Золотої королівської медалі, що присуджувалася редакцією журналу «Astronomische Nachrichten» Данського королівського товариства. (Комету спостерігав Тихо Браге).

У 1883 написав роботу про збудження в русі комет.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с.