Савка Орест Іванович
Орест Іванович Савка (нар. 10 березня 1939, с. Крогулець, Україна) — актор, режисер, сценарист, громадський діяч.
Орест Іванович Савка | |
---|---|
Народився |
10 березня 1939 (82 роки) с. Крогулець, Гусятинський район, Тернопільська область, Україна |
Громадянство | УРСР → Україна |
Національність | українець |
Діяльність | режисер |
Відомий завдяки | актор, режисер, сценарист, громадський діяч |
Нагороди | |
Життєпис
Орест Іванович Савка народився 10 березня 1939 року в селі Крогулець, Гусятинського району
, Тернопільської області.
Орест Іванович вищу освіту здобув на режисерському факультеті Київського інституту культури, свою режисерську кваліфікацію вдосконалював у Київському та Московському інститутах підвищення кваліфікації працівників культури, а також у відомих майстрів театру і кіно — Георгія Товстоногова, Олега Єфремова, Марка Донського, Ігоря Ільїнського, Михайла Ромма, Федора Верещагіна, Ріми, Степаненко, Ярослава Геляса, Едуарда Мірошника, Генадія Макарчука.
Творче життя О. Савка присвятив дуже складній справі — розвитку аматорського театрального мистецтва, донесенню засобами театру високих моральних, культурних цінностей до глибин провінційного життя. Також Орест Іванович старший науковий співробітник «Історико-меморіального музею політичних в'язнів», який розташований на Коперніка 1, у приміщенні колишнього НКВД.
У 1965 році перспективний актор Тернопільського обласного, тоді музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка Орест Савка, відмовившись від професійної кар'єри, переїхав із обласного центру до містечка Копичинці, щоби створити там повноцінний аматорський театр.
Завдяки самовідданій багаторічній праці, О. Савка зумів виплекати із самодіяльних артистів справжніх акторів — професіоналів, перетворити аматорський театр на місце творчого експерименту, осередок театральної культури регіону, а провінційне містечко Копичинці прославити як місто Театру.
Одночасно зі формуванням народного театру О. Савка створив танцювальний колектив, який отримував високу оцінку на оглядах, фестивалях, конкурсах за виконання таких танців як — «Український гопак».
Ось уже понад сорок років Орест Савка є незмінним режисером Копичинського народного драматичного театру ім. Б. Лепкого. Цей колектив започаткований на невеликій сцені старого міського будинку культури.
Коли у 1977 році театр із виставою «Драматична пісня» переміг на Першому всесоюзного фестивалі народної творчості, голова журі, народна артистка України Поліна Мусіївна Нятко у виступі сказала: «Побудуйте театр для цього режисера. Він заслуговує на це, бо його театр є високопрофесійним».
Багато сили, часу, організаційної та фізичної праці Орест Савка віддав, щоби це побажання здійснилося. Народний театр майже відразу після започаткування своєї діяльності став осередком культурного життя всієї області. [1]
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Музей політичних в'язнів на YouTube // GovoritUkraina . — 2010. — 28 серпня . |
Театральні постановки
- «Підступність і кохання» Ф.Шіллера,
- «Овід» Е.-Л. Войнич,
- «Без вини винні» О. Островського, Українська національна класика:
- зокрема «Лісова пісня» Лесі Українки,
- «Гайдамаки» та «Невольник» за Т. Шевченком,
- «Кайдашева сім'я» за І. Нечуєм-Левицьким,
- «Дністрові кручі» за Ю. Федьковичем,
- «У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською,
- «Сотниківна» за Б. Лепким,\
П'єси воєнної тематики:
- «В списках не числився» Б. Васильєва,
- «Піти й не повернутися» В. Бикова,
- «Солов'їна ніч» В. Єжова, Твори історичної тематики авторів із Тернопільського краю:
- «Легенда тернового поля» Л. Крупи,
- "Мазепа — гетьман український"Б. Мельничука за Б. Лепким,
- «Полум'я Волині» Г. Петрука-Попика,
- «Із забуття в безсмертя» О. Савки.
Окремо, на замовлення Спілки політв'язнів Тернопільщини, Орест Савка постановив спектакль «Тріумф прокурора Дальського» К. Гупала.
За власними сценаріями Орест Савка постановив багато театралізованих дійств, серед яких:
- «Україна в огні»
- «Гетьман Богдан Хмельницький»
- «Зборів — місто козацької слави»
- «Берег білий — слава вічна»
- «Ой, там на горі Січ іде»
Нагороди
Нагороджений:
- орденом «Знак пошани» (1986),
- орденами Українського козацтва «Віра» 4-го ступеня (2004) та «Честь» 3-го ступеня (2005),
- почесними відзнаками Міністерства культури СРСР «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (1982) та Міністерства культури України «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (2003),
- Почесною ювілейною відзнакою з нагоди 100-річчя від дня народження Головного командира УПА, генерал-хорунжого Романа Шухевича та іншими нагородами,
- Член НСТДУ (1998)