Тернопільський край
Тернопільський край — частина Галичини, віддана Росії за Віденським (Шенбруннським) договором від 14 жовтня 1809. Під її владою ця територія (на схід від лінії смт Залізці — м. Зборів і р. Стрипа) перебувала від весни 1810 до літа 1815 років. Указом російського імператора 15 червня 1810 р. тут створено адміністративно-територіальну одиницю — «Тернопільський край» із центром у місті Тернопіль, який отримав статус окружного міста.
| Тернопільський край | |
| Дата створення / заснування | 14 (26) серпня 1810 |
|---|---|
| Держава |
 Російська імперія |
| Столиця | Тернопіль |
| Адміністративна одиниця | Російська імперія |
| Час/дата припинення існування | 6 червня 1815 |
Адміністративний поділ
 Основні державні та адміністративно-територіальні формування на території Тернопільщини |
 Теребовлянське князівство |
 Тернопільський округ |
| Тернопільський край |
.png.webp){kind=small} Тернопільський повіт |
 Західноукраїнська Народна Республіка |
 Галицька Соціалістична Радянська Республіка |
 Тернопільське воєводство |
.svg.png.webp){kind=small} Крайсгауптманшафт Тернопіль |
.svg.png.webp){kind=small} Тернопільська область |
Спочатку «Тернопільський край» поділявся на 2 округи (циркули) — Тернопільський і Заліщицький (вдвічі менший), 1814 р. утворений 3-й округ — Теребовлянський. До краю належала територія сучасних Борщівського, Гусятинського, Заліщицького, Підволочиського, Теребовлянського, Тернопільського, Чортківського, південна (галицька) частина Збаразького, а також окремі села Бучацького, Зборівського, Козівського та Підгаєцького районів.
Управління
Управляв «Тернопільським краєм» намісник, якого призначав імператор. Намісник «Тернопільського краю» Іґнатій Тейльс (провадив урядування виключно російською[1]) створив фіктивний напівавтономний орган — «Комітет», який перебрав начальну окружну владу. Урядування в округах очолювали старости — родовиті росіяни, їх помічниками — «секретарями округи» — були, за твердженням Василя Вериги, поляки.
Німецьку урядову мову замінила російська, другою мовою була польська, якою друкували всі урядові документи. Цар нехтував інтересами українців краю, українську мову не вводили навіть у найнижчих інстанціях.[1]
Повітові маршалки:
- Тернопільського округу — Ф. Коритовський,
- Заліщицького — А. Шумлянський,
- Теребовлянського — І. Громницький.
Нововведення
Протягом цього періоду в Тернопільському краї були введені юліанський календар, паспорти, військові книги та інше. Почали працювати єврейська друкарня, публічна школа з німецькою мовою викладання, відбудовано замок у м. Тернопіль.
Згідно з домовленостями 3 травня[1] (чи заключним пактом 6 червня 1815 р.) Віденського конґресу територія «Тернопільського краю» повернута Австрійській імперії, яка перебрала владу 6 серпня.[1]
Примітки
- Верига В. Нариси з історії України… — С. 136.
Джерела
- Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XIX ст.). — Львів : Світ, 1996. — С. 136. — ISBN 5-7773-0359-5.
- Гуцал П. З. Тернопільський край // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 71. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Мельничук Б., Пиндус Б., Уніят В. «Тернопільський край» // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 429. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Тернопільський край // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1892. — 1000 екз.