Крогулець

Розташоване у верхів'ї р. Нічлава (ліва притока Дністра) на берегах одного з її витоків, за 15 км від районного центру, залізнична станція на лінії Копичинці–Ярмолинці. Через Крогулець пролягає автошлях Гусятин–Копичинці.

Територія — 4,71 кв. км. Дворів — 257 (2014).

Адміністративне підпорядкування

• Хорватське племінне об'єднання (8—10 ст.),
• Київська Русь (10—11 ст.),
• Теребовлянське князівство (1084—1141),
• Теребовлянська земля Галицького князівства (1141—1199),
• Галицько-Волинське князівство (1199—1349),
• Подільське князівство (1363—1404),
• Скальський округ (кін. 14 ст.),
• Велике князівство Литовське (1404—1434),
• Королівство Польське (1434—1569),
• Перша Річ Посполита (1569—1672),
• Османська імперія (1672—1699),
• Перша Річ Посполита (1700—1772),[1]
• Габсбурзька монархія, Австрійська імперія, Австро-Угорщина (1772—1810, 1815—1915, 1917—1918),
  • Село громада Крогулець деканат Крогулець циркулу Заліщики Австрійської імперії (за Йосифинською метрикою — 1785—1788),
  • Гміна Крогулець Циркул Чортків Австрійської імперії (за Францисканською метрикою — 1815—1854),
  • Гміна Крогулець Гусятинського повіту Австро-Угорщини (1863—1914),
• Російська імперія (1810—1815),
• Російська імперія (1915—1917),
• Тернопільської військової области ЗУНР (1918—1919),
• Друга Польська Республіка (1920——1939),
  • Гміна Васильківці Копичинецького повіту Тернопільського воєводства Друга Польська Республіка (1921—1939),
• Крогулецька сільська рада Гусятинського району Тернопільської области УРСР (СРСР) (1939—1941),
• Крайсгауптманшафт Чортків (1941—1944),
• Крогулецька сільська рада Тернопільської області
  • Гусятинського (1944—1959), Копичинецького (1960—1963), Чортківського (1963—1965), Гусятинського (1965—1991) району УРСР (1944—1991)
  • Гусятинського району (1991—2015) України
• Васильковецька сільська громада
  • Гусятинського району (2015—2020) Тернопільської области України,
  • Чортківського району (від липня 2020) Тернопільської области України.

Мешканці Крогулець у святковому одязі (початок XX ст.)

За переказами, у козацьку добу за 2 км на захід від теперішнього Крогульця існувало поселення під назвою Ріг, яке знищили татари (ймовірно, в 1568–1569 рр.). Люди, які вціліли, втекли до дубового лісу та йдучи ним, потрапили у долину, де протікала річка, на берегах якої вони й зупинилися. Тут серед густого верболозу заклали нове поселення. На березі річки побачили малих яструбівкрогульчиків, тож назвали село Крогульці. На старій печатці Крогульця був зображений яструб-крогулець.

Перша письмова згадка — 1574 р.[2]; тоді воно було власністю братів Копичинських, а в 18—19 ст. — Городиських.

1884 р. прокладено залізницю з Чорткова до Гусятина. В 1905 р. відбувся селянський страйк, який влада придушила за допомогою війська.

У 1940 р. органи НКВС заарештували і знищили членів місцевого осередку ОУН — Теодора Антонюка (1921–1941), Михайла Мальського (1920–1941), Василя Парастюка (1922–1941), Івана Процишина (1910–1941), Василя Рога (1918–1941), Дмитра Родича (1919–1941).

Від 6 липня 1941 р. до 23 березня 1944 р. — під нацистською окупацією. В роки німецько-радянської війни до Червоної армії мобілізовано зі села 231 осіб, з них 64 не повернулися додому.

Понад 30 крогулівчан були репресовані під час національно-визвольної боротьби українського народу середини 20 ст. В УПА загинули: Ярослав Багрій (1914–1946), Іван Прокопишин («Ніч»; 1914–1946), Ярослав Прунько (1926–1946), Степан (1921–1946) і Теодозій (1927–1947) Роги, Василь (1918–1945) і Деонізій (1923–1945) Стефанці, Василь Чорній (“Хмара”; 1915–1946).

З 24 липня 2015 року Крогулець належить до Васильковецької громади[3].

З 1 вересня 2017 року на платформі Кругулець зупиняється дизель-поїздТернопіль-Гусятин. Відправлення з Тернополя о 9.10.

• церква святої великомучениці Параскеви П'ятниці з дзвіницею (18 ст., ПЦУ; дерев'яні; реконструйовані; пам'ятки архітектури національного значення),
• церква святого Володимира Великого (2008; УГКЦ),

У селі є каплиця.

На південній околиці Крогульця росте дубовий ліс «Ріг».

Пам'ятник Борцям за волю України

У 1991 році насипано символічну могилу Борцям за волю України.

Споруджено:

• пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1965),
• пам'ятник-погруддя Богданові Лепкому (1992; скульптор В. Садовник).

Встановлено:

• пам'ятні хрести на честь скасування панщини,
• громадського руху 2-ї половини 19 ст. за тверезість,
• воякам УПА, Борцям за волю України,
• меморіальну таблицю на будинку, де у 1891—1901 рр. проживала родина Лепких (1991).

Колишня будівля сільської ради

Діяли філії товариств «Просвіта», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок», Братство тверезості (за активної участі о. Ісидора Кисілевського (1848—1927), який із 1882 р. служив парохом у селі), кооператива.

Наприкінці 19 ст. збудовано приміщення для двокласної школи, де навчали українською мовою. У 1972 р. споруджено нову будівлю.

У 1948 р. організовано колгосп.

Діють школа, дитячий садочок, Будинок культури, бібліотека, літературно-меморіальний музей Б. Лепкого (1991) у місцевій школі, відділення зв'язку, фельдшерсько-акушерський пункт, три торгових заклади.

Станом на 2014 у селі (разом з хутором Канал) проживала 891 особа.

Народилися

• Ярослава Волошин (нар. 1922) — педагог, громадська діячка в Канаді.
• Богдан Гринюка (нар. 1990) — науковець, історик, археолог, краєзнавець, кандидат історичних наук.
• Орест Савка (нар. 1939) — режисер, актор, заслужений діяч мистецтв України.
• Володимир Стефанець (1964 р. н.) — редактор, публіцист, заслужений журналіст України.
• Микола Лепкий (1878—1945) — педагог, політичний і просвітницький діяч, прозаїк-документаліст.
• Дарія Глібовицька (1863–1934) — співачка, піаністка, фольклористка.
• Богдан Кисілевський (1887–1957) — лікар, громадський діяч.
• Андрій Місяць (1977—2022) — лікар, організатор охорони здоров'я[4].

Перебували

• о. Михайло Глібовицький[5] — священник та письменник.
• о. Сильвестр Лепкий (1845–1901), батько братів Лепких;
• Ігор Ґерета — археолог, краєзнавець, громадсько-політичний діяч.
• Федір Погребенник — доктор філологічних наук.
• Євген Прісовський — доктор філологічних наук.
• Роман Смик — доктор медицини, племінник Богдана Лепкого.
• Томаш Городиський — дідич села, польський політик (крайній консерватор)[6]

У 1936 році видано 1-шу частину трилогії Б. Лепкого «Казка мойого життя» — «Крегулець».

У 2019 році Богдан Гринюка видав книгу «Коцюбинці та Чагарі: історико-краєзнавчий нарис»[7]..

• Мельничук Б., Уніят В. Крогулець // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 246. — ISBN 966-528-199-2.
• Мельничук Б., Уніят В., Щавінський, В. Крогулець // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 74—76. — ISBN 978-966-457-228-3.
• Гринюка, Б. Коцюбинці та Чагарі : історико-краєзнавчий нарис / Богдан Гринюка. — Тернопіль, 2019. — 591 с. : іл. — ISBN 978-617-7516-81-0.
• Гринюка, Б. Окремі нотатки з історії храму святої Великомучениці Параскеви та греко-католицької громади села Крогулець (XVIII — кінець XX ст.) // Українська Греко-Католицька Церква у сучасних процесах розвитку українського суспільства (до 420-ліття укладення Берестейської унії. 70-ліття Львівського «псевдособору» 1946 р.): Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Тернопіль, 21–22 квітня 2016 р.). — Тернопіль, 2016. — С. 59–65.
• Гринюка, Б. Історія храму св. Володимира Великого у с. Крогулець на Тернопільщині // Історія релігій в Україні: науковий збірник пам’яті Ярослава Дашкевича (1926–2010). — Частина 2: Філософія, соціологія, політологія релігії; Частина 3: Сакральні пам’ятки. — Львів, 2016.– С. 367–382.
• Гринюка, Б. Релігійне життя в селі Крогулець на Тернопільщині (1946–1989 рр.) // Православ’я в Україні: Збірник матеріалів VI Міжнародної наукової конференції присвяченої 1000-літтю духовних зв’язків України з Афоном (1016–2016) та 25-літтю Помісного Собору Української Православної Церкви (1–3 листопада 1991) / Під ред. д. богосл. н., проф.., митрополита Переяслав-Хмельницького і Білоцерківського Епіфанія (Думенка), д. і. н. Г. В. Папакіна, Н. М. Куковальської та ін. — Київ, 2016. — С. 350–358.
• Гринюка, Б. Історія села Крогулець в праці Богдана Лепкого «Казка мойого життя» // Тернопіль і Тернопілля в особах, подіях, документах: Матеріали І-ї Регіональної науково-практичної конференції . — Тернопіль, 2017. — С. 15–18.
• Гринюка, Б. Діяльність українських товариств у селі Крогулець // Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції «Тернопіль і Тернопілля в історії та культурі України і світу (від найдавніших часів до сьогодення)». — Тернопіль, 2017. — С. 139–148.
• Гринюка, Б. Діяльність ОУН та УПА в селі Крогулець на Тернопільщині (1941–1945 рр.) // Український національно-визвольний рух у ХХ ст.: історія, теорія, практика: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Тернопіль, Україна, 13–14 жовтня 2017 року). / Редколегія: О. М. Петровський, Б. Б. Буяк, І. М. Вітенко, A. Janowski, В. С. Мисик, Ф. І. Полянський, Я. В. Мерещак, І. Ф. Янюк. // Науковий, методичний, інформаційний збірник Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти. — Тернопіль, 2017. — С. 110–115.
• Гринюка, Б. Діяльність Організації українських націоналістів у селі Крогулець на Тернопільщині (1938–1941 рр.) // Військово-науковий вісник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. — Вип. 29. — Львів, 2018. — С. 3–12.
• Krogulec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 680. (пол.). — S. 680. (пол.)