Савчак Володимир Васильович

Володимир Савчак, син старого міщанського роду, народився 25 травня 1911 року в Бережанах, на околиці, що колись називали Адамівка (нині вулиця Шевченка), поблизу старовинної дерев'яної церкви св. Миколая. Там була майстерня його батька, майстра-стельмаха.[1]

Володимир ходив до Бережанської гімназії, учився рисувати у проф. о. Михайла Залеського, а коли записався до Пласту (куреня ім. Гетьмана Павла Полуботка), він рисував образи, карти, або принагідні декорації на сцену на пластові свята. Він любив особливо ж малювати краєвиди.[1]

У 1930 році, коли поляки проводили жорстоку «пацифікацію» на Кресах Всходніх, дев'ятнадцятирічний Володимир вирушає до Львова і студіює філософію і математично-природничі науки, а пізніше малярство (1934—1935) у Львівському університеті. Там він підтримував зв'язки з артистичним відділом львівської Технічної школи.[1]

Згодом 1935 р. він виїхав до Вільна, на студії в Мистецькій Академії, у якій вчився і працював до 1939 р. Ще у Вильні він пов'язався з Варшавською Академією Мистецтв, і мав змогу бувати на літніх мистецьких її таборах для студій пейсажу.[1]

Під час першої радянської окупації був декоратором в Бережанському театрі «Сокіл», а в час війни викладає малювання в Бережанській гімназії.[1][2]

Емігрував спочатку до Німеччини, згодом до Австралії (1948).

1964 рік в Австралії — члени СУОМА (Володимир Савчак третій з ліва) оформлюють тимчасову скульптуру Тараса Шевченка в центрі спортивного майданчика в Лідкомбі, околиці Сіднею.

По закінченні війни переїхав до Австралії і справдив свій дворічний контракт як вчитель мистецтва у вищій школі в Лонсестоні (штат Тасманія).[3]

У 1951 році Австралія святкувала ювілей федерації (1901 року) і влаштувала виставку новоприбулих мистців, яка об'їжджала всі штати Австралії. За показ своїх картин у тій виставці Савчак одержав почесну грамоту від міністра еміграції Гарольда Голта.[2]

Шукаючи нової тематики для своєї творчости, Савчак у 1957 році переїхав до центральної частини Австралії, де працював учителем мистецтва в школі й католицькій Місії св. Тереси в Аліс-Спрингс, що була створена для опіки над аборигенами.[3][4] Жив та працював у Мельбурні, Брисбені, Катумбі (з 1970).

Член Мистецької Комісії СУОА (1954) та дирекції Фундації Українознавчих Студій в Австралії. Був активним пластуном-сеньйором і член австралійських «Лісових Чортів». Член Спілки Визволення України в Австралії та член української громади Сіднею.[2] У 1950-их роках вів курс українознавства в Мельбурні. У 1960-их роках був учителем в українській школі ім. Івана Франка в м. Окслей, Квінсленд та в школі ім. Л. Українки в Брисбені.[4]

Беручи участь в українському культурному житті Австралії, Савчак працював над сценічним оформленням[5], а також розмалював українську католицьку церкву Успення Пресвятої Богородиці в околиці Ардір в Мельбурні.[2]

У Бережанському краєзнавчому музеї у фонді Володимира Савчака зберігається близько 200 його робіт і особисті речі художника. За цей внесок в розвиток культури району йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Бережани».[6]

Володимир Савчак помер 6 березня 2007 р., похований на Голосківському цвинтарі у Львові.

Члени СУОМА під крайової виставки у Лідкомбі 1976 р. Володимир Савчак — посередині з плакатом.

Автор краєвидів Австралії, малював акварелі, пастелі, акриліки та олії. Член Спілки Українських Образотворчих Мистців Австралії (з 1972)[7][8] та Об'єднання мистців Вікторії.[3]

Твори Володимира Савчака експонувались на 10 персональних виставках в Австралії (з 1956).[3] Поза межами Австралії мав індивідуальні виставки: Лондон (1981), Париж (1981), Нью-Йорк (1980 і 1982), Філадельфія (1980 і 1981), Вашингтон (1980), Торонто (1980 і 1982 — по дві), Оттава (1982), Чикаго (1982).

Австралійська газета «The Age» з 4 квітня 1956 р. повідомляла про відкриття виставки картин Савчака в Національній галереї Вікторії. Австралійський журнал «The Bulletin» з 18 грудня 1957 р. писав:[1]

Володимир Савчак звернув свій зір на батьківщину Наматжіри. Наслідки можна побачити у Вікторіянській Мистецькій Галерії Мельбурна у формі картин. Вони різняться від версії Наматжіри впровадженням на тло краєвиду червоних пісків і скель та тендітних дерев, мешканців-автохтонів, якими Наматжіра у своїх картинах не цікавився. Володимир Савчак малює нараду старших племени Арунта, що відбувається за селом, під деревами; або дівчину того ж племени, на тлі краєвиду. Малюючи ці краєвиди, Савчак бачить трошки глибше від свого колеги-уродженця цих сторін, він також користується жвавішою симфонією барв.

«The Age» з 1-го грудня 1959 р. стверджує поступ Савчака в картинах, що зображують центральну Австралію, він звертає увагу на майстерне користування світлом та барвами, а також на проникливий зір і мистецьке відображення спостереженого.[1][9]

У зв'язку з виставкою картин мистця в Сіднеї З-го березня 1963 р., тижневик «Українець в Австралії» писав:[1]

Володимир Савчак зобразив нам силу і ритм людського життя та поезію природи середньої Австралії з таким знанням предмету, що його картини захоплюють глядача. Це дослідник, винахідник, що старається пізнати і зрозуміти щораз то нові простори природи і людей. Талант мистця заблистів у світосприйманні дійсности, серед якої він живе. Щоб передати дійсність на полотно, маляр мусить мати відповідний «клімат»… Про той відповідний «клімат» довідуємося з листа написаного до автора цих рядків нашим австралійським мистцем: «… Країна не убога, але люди у сталій погоні за грошем… Про мої виставки були прихильні згадки і фота. На жаль, у своєму кочівничому житті, часто з валізкою в руках, не маю колекції витинків із часописів. Часто на запит своїх, щоб не потребував писати про себе, я залучував ті витинки, і так вони попропадали… В австралійському мистецькому світі я здобув певний авторитет… Знаю з досвіду, що опінія чужинців буває більш переконливою… Я дістався на сторінки нашої преси, коли австралійська преса про мене заговорила…»

Ярослав Масляк у «Вільній Думці» у зв'язку із тою самою виставкою, писав:[10]

Володимир Савчак по своїй спеціяльності пейзажист. Крім австралійського, багатогосюжетно краєвиду, діяпазон його творчости є куди ширший. Там зустрічаєте іконостас з прегарною Почаївською Богоматір'ю, портрети наших історичних постатей, колекцію студій квітів, стару Бережанську церковцю, низку картин пластових таборів… Володимир Савчак — пластун, сеньйор: труди та невигоди — це ніщо на шляху мистця,… яким гордяться та радіють його успіхами земляки-Бережанці!

На виставці «Художники Синіх Гір» (Австралія) одержав нагороду «Найкращого місцевого художника».[2][3][11]

Нагороджений медаллю за свою картину на Світовій виставці українських мистців у Торонто.[3] Її репродукцію вміщено в каталозі цієї виставки[12], яка також була висвітлена в новинах на канадському телебаченні, що подавало інформацію про цю міжнародну виставку.[13]

В Україні твори Савчака експонуються з 1993 р. 2010 року одну з його найвідоміших картин «Emily Gap in Central Australia»[14] було виставлено на аукціоні художніх робіт.[9]

Персональні:

• Жовтень 1954 — 30 картин, Мельбурн[2]
• 1956 — Національна галерея Вікторії, Мельбурн[1]
• 1956 — Аделаїда
• Жовтень 1958 — виставка української книжки, преси і мистецтва, Мельбурн
• Вересень 1982 — у приміщеннях Об'єднання Мистців-Українців Америки, Ню-Йорк[13]
• Червень 1982 — Торонто, Канада[13]

• Почесний громадянин Бережан (1993)

• Volodymyr Savchak — papers and pictorial material, 1948—1995 Колекція архівних матеріалів Володимира Савчака у Державній біблiотеці Нової Південної Уалії (англ.)