Савчиці

Са́вчиці село в Україні, у Кременецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Іква, в центрі району. До 2020 підпорядковувалось Дунаївській сільраді.

село Савчиці
Країна  Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Кременецький
Рада Кременецька міська громада
Облікова картка Савчиці 
Основні дані
Засноване 1325
Населення 392
Територія 8.700 км²
Густота населення 45.06 осіб/км²
Поштовий індекс 47023
Телефонний код +380 3546
Географічні дані
Географічні координати 50°04′47″ пн. ш. 25°34′30″ сх. д.
Водойми Іква
Відстань до
районного центру
15 км
Найближча залізнична станція Кременець
Відстань до
залізничної станції
16 км
Місцева влада
Адреса ради 47023, с. Дунаїв
Карта
Савчиці
Савчиці
Мапа

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Кременецької міської громади [1]

Населення — 401 особа (2007).

Географія

Село Савчиці розташоване на північному заході Дунаївської сільської ради.

Віддаль до районного центру — 14 км, до найближчої залізничної станції — 28 км.

Село розташоване на лівому березі річки Ікви.

Історія

Перша писемна згадка 1325.

За історичними даними село Савчиці згадується у 1559 році, тоді до нього примикав хутір Вірля (Орля). На хуторі був замок, де проживала шляхтянка, фундаторка Почаївського монастиря, Анна Гойська. У 1559 році в неї гостював грецький митрополит Неофіт, який подарував їй ікону Матері Божої, яка нині зберігається в Почаївській Лаврі.

Замок Вірля знищений у 1675 році турками під час Збаразької війни.

Упродовж XVIII ст. місцеві маєтності, як засвідчують численні документи у фондах Державного архіву Тернопільської області, належали Почаївському василіянському унійному монастирю.

У цій місцевості побував Тарас Шевченко і у 1846 році написав поему «Варнак».

Населення

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[2]:


Мова Число ос. Відсоток
українська 99,49
російська 0,51

Пам'ятки

Є церква Успіння Пресвятої Богородиці (1990-ті), дерев'яний храм на честь святих князів Бориса та Гліба (2012), а також Свято-Юріївський чоловічий монастир. Церква Бориса і Гліба[джерело?]

Соціальна сфера

Діють ЗОШ 1 ступеня, ФАП, торговий заклад.

Примітки

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.