Садове (Близнюківський район)
Садо́ве — село в Україні, у Близнюківському районі Харківської області. Населення становить 985 осіб. Орган місцевого самоврядування — Близнюківська селищна рада.
село Садове | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Харківська область |
Район/міськрада | Близнюківський район |
Рада | Близнюківська селищна рада |
Облікова картка | Садове |
Основні дані | |
Засноване | 1862 |
Населення | 985 |
Площа | 4,3 км² |
Густота населення | 229,07 осіб/км² |
Поштовий індекс | 64809 |
Телефонний код | +380 5754 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°49′41″ пн. ш. 36°34′54″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
177 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 64800, Харківська обл., Близнюківський р-н, смт. Близнюки, вул. Свободи, 26 |
Сільський голова | Король Геннадій Степанович |
Карта | |
Садове | |
Садове Садове | |
Мапа | |
Географія
Село Садове розміщене за 3,5 км від смт Близнюки, зупинний пункт 950 км гілки Близнюки-Барвінкове, примикає до села Вільне Друге. В селі є кілька ставків. Поруч проходить автомобільна дорога Т 2113.
Історія
Село Садове засноване у другій половині XVII на початку XVIII ст. і спершу воно належало до Павлоградського повіту Єкатеринославської губернії. Називалося це село Кривоносівка.
У 1764 р. цариця Катерина ІІ остаточно ліквідувала гетьманство, й багаті вольниці були подаровані імператрицею своїм фаворитам. Так з'являється у наших краях граф Сумароков, якому цариця подарувала десятки тисяч десятин багатої, родючої землі. А в свою чергу граф Сумароков дарує хутір своєму вірному слузі пану Короставцеву — тоді вільна козацька слобода Кривоносівка стала називатися Коростівкою. Пан Короставцев став розширювати свої володіння. Поміщики Короставцеви володіли чотирма земельними ділянками-маєтками, кожен з них величиною до трьох тисяч десятин. Їхні володіння займали північну і середню частину земель майбутніх колгоспів колишньої зони Близнюківської і частково Добровільської МТС.
Під час Визвольних змагань село багато разів переходило із рук в руки. У 1929-30х роках було проведено примусову колективізацію.
14 жовтня 1941 р. німецько-нацистська армія зайняла село. Під час окупації в селі було організовано підпільну організацію, в яку входили молоді дівчата-розвідниці: Трохименко Надія, Магаляс Ліда, Іщенко Рая. Вони по кілька разів переходили лінію фронту за завданням штабу, приносили цінні відомості з тилу ворога. Але знайшлися зрадники і видали славних розвідниць. Їх організацію було викрито разом з іншими, а дівчат розстріляно. Їхні тіла було знайдено в лісосмузі біля «Маслозаводу», знівечені, порвані собаками. Загарбники вбили одинадцять мирних жителів села.
Зі спогадів жителів села є інформація, що під час німецько-радянської війни село на всіх військових мапах було позначене як «Старі Близнюки» і «Нові Близнюки» (селище Близнюки). За розповіддю старожилів, назва походить від двох одиноких могил (курганів), які височать на відстані 2-х кілометрів на південний схід від села. Насипані ще за часів козацтва, як сторожеві пункти від нападу татар, могили розташовані одна проти другої, ніби близнята. Коли побудувались перші хати села, йому і дали назву — «Близнюки». Подібність назв часто дезорієнтували військові частини, тому після закінчення війни жителі села звернулись із проханням до уряду змінити назву села. Указом Президії Верховної Ради УРСР село дістало назву — Садове.
У післявоєнні роки було побудовано багато нових будівель, вулиці села покриті новеньким асфальтом та освітлені. У 1966 році була створена «Близнюківська птахофабрика», яка проіснувала до 1991 р. В цьому ж році перейменована на птахорадгосп «Близнюківський». В 1996 р. птахорадгосп був реорганізований в КСП «Близнюківське», яке 2003-го було ліквідоване.
20 грудня 2007 — зміна статусу з селища на село.
Культура
- Дитячий садок.
- Школа.
- Бібліотека.
- Стадіон.
Сьогодення
На початок 2013 р. в селі проживає 945 чоловік, функціонують школа, дитячий садок, працює сільська бібліотека, три магазини, медичний пункт. Але спогадом минулих часів є архітектурно-історична пам'ятка — будівля школи, яка була збудована в 1913 р. під патронатом пана Короставцева.