Сажа
Са́жа або технічний вуглець — порошкоподібний залишок від неповного окиснення вуглецевмісних речовин. В давнину використовувались дві форми слова: сажа і саджа (в Галичині[1]).
Загальний опис
Сажа складається переважно з аморфного вуглецю. Сажа — аморфний вуглець, продукт неповного згоряння чи термічного розкладання вуглеводнів в неконтрольованих умовах. У великих кількостях її використовують для приготування чорної фарби в поліграфічній і лакофарбовій промисловості. У Франції за часів Карла II виготовляли ваксу з використанням сажі.
Термін «сажа» іноді неточно застосовують для найменування вуглецевого продукту — технічного вуглецю, виробленого в промислових масштабах для наповнення гум та інших пластичних мас.
Розмір частинок крупної лампової сажі — 95 нм, пічної сажі — 50-15 нм, газової сажі — 10-30 нм.[2] Питома поверхня саж, які використовуються для посилення гуми 25 — 200 м2 / г, а для саж, які використовуються в якості пігментів — 20 — 1000 м2/г.[3]
Різновиди
За способом виробництва сажі ділять на три групи: канальні, пічні та термічні.
Канальні (дифузійні) сажі отримують при неповному спалюванні природного газу або його суміші з маслом (наприклад, антраценовим) в так званих горілчаних камерах, обладнаних щілинними пальниками. Усередині камер розташовані охолоджувальні поверхні, на яких сажа осідає з дифузійного полум'я.
Пічні сажі отримують при неповному спалюванні масла, природного газу або їх суміші в факелі, створюваному спеціальним пристроєм в реакторах (печах). Сажа у вигляді аерозолю виноситься з реактора продуктами згоряння, і вловлюється спеціальними фільтрами.
Термічні сажі отримують в спеціальних реакторах при термічному розкладанні природного газу без доступу повітря. Термічна сажа входить в категорію частинок, небезпечних для легень, так як частинки менше п'яти мікрометрів в діаметрі не відфільтровуються у верхніх дихальних шляхах. Дим від дизельних двигунів, що складається в основному із сажі, вважається особливо небезпечним через те, що його частинки призводять до раку.
Лампова сажа отримується при неповному згоранні багатого на ароматику палива, яке згорає на плоских подах печей. Характеризується широким розподілом за розмірами частинок.
Використання
Сажу використовують як наповнювач для гуми й пластмас, пігмент для друкарської фарби, виробництва туші для малювання.
Газова сажа — назва чорної фарби (особливо художньої) з пігментом «сажа».
Див. також
Примітки
- Огієнко І. І. Етимологічно-семантичний словник української мови. [У 4 т.] (1979—1995)/ Том IV (П-Я). 1995 (с.: 217)
- Сажа
- Питома поверхня саж
Джерела
- В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Основи хімії і фізики горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 600. ISBN 978-966-317-024-4
- Marsh H., Heintz E.A., Rodrigues-Reinoso F. Introduction to carbon technologies. Alicante: Universidad, 1997. 696 p.
- Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
- Саранчук В. И. и др. Углерод: неизвестное об известном. — Донецк: УК Центр, 2006.
Посилання
- Сажа // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1661. — 1000 екз.
- Сажа // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 157.