Сакель Манфред Іошуа

1925 року закінчив медичний факультет Віденського університету, переїхав до Берліну, його спеціалізацією було лікування наркоманів.

1927 року побачив, що психічний стан наркомана, котрий також був діабетиком, покращився після коми, котру він переніс після випадкового введення надмірної дози інсуліну. Тоді він зробив висновок, що аналогічна дія може бути і при інших психічних захворюваннях — серед них і при шизофренії. Після багаторічних досліджень встановив 88 % позитивний результат. Однак з часом виявилося, що в довготерміновому плані ця методика є малоефективною.

Після приходу 1933 року до влади нацистів виїхав до Відня, працював дослідником у нейропсихіатричній клініці Віденського університету.

1936 року емігрував до США, до останніх днів продовжував наукову та клінічну роботу в одній з психіатричних лікарень Нью-Йорку.

Створив методику інсулінової терапії шизофренії, котра широко застосовувалася в психіатричній практиці 1930-80 років.

Є автором таких наукових праць:

• 1938 — «Лікування шизофренії через фармакологічний шок»,
• після смерті — 1958 — «Епілепсія»,
• та 1958 — «Шизофренія».

• Прес-центр^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Сакель Манфред Иошуа // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)