Салинський Афанасій Дмитрович

Народився 9 вересня 1920 року у місті Смоленську (нині Росія) у багатодітній сім'ї. З 15 років працював фрезерувальником на авіаційному заводі, потім шахтарем на шахті в Донецькій області. Наприкінці 1930-х років повернувся до Смоленська, де був прийнятий літературним співробітником газети «Більшовицька молодь». З 1939 року був актором Смоленського театру драми[2].

В Червоній армії з 1940 року. Член ВКП(б) з 1942 року. Брав участь у німецько-радянській війні. З 1942 по 1946 рік був редактором червоноармійської газети «За Радянську вітчизну» і друкувався у фронтових періодичних виданнях, виступав як нарисист, літературний та театральний рецензент. В 1946 році був демобілізований[2]. Протягом 1946—1954 років жив у Свердловську, працював редактором у Свердловського книжкового видавництва, кореспондентом журналу «Огонёк» по Уралу, писав нариси, статті, сценарії документальних фільмів.

У 1954 році переїхав до Москви, де до 1956 року навчався на Вищих літературних курсах Інституту імені Горького. Упродовж 1959—1993 років працював Секретарем правління Спілки письменників СРСР, одночасно у 1972—1982 та 1986—1991 роках обіймав посаду головного редактора журналу «Театр».

Надгробок на Кунцевському цвинтарі.

Помер в Москві 22 серпня 1993 року. Похований в Москві на Кунцевському цвинтарі (ділянка № 10)[2].

Друкувався з 1939 року.

Автор п'єс

• «Брати» (1947);
• «Хліб і троянди» (1957; кінофільм «Хліб і троянди», 1959);
• «Поголос» (1980, про боротьбу за встановлення Радянської влади на Алтаї);
• «Барабанщиця» (1958);
• «Камінці на долонях» (1965; кінофільм «Підірване пекло», 1967);
• «Довгожданий» (1975, про події німецько-радянської війни);

Автор драм і комедій

• «Забутий друг» (1955);
• «Чоловічі розмови» (1967);
• «Марія» (1969; кінофільм «Сибірячка», 1971);
• «Літні прогулянки» (1973).

Співавтор сценарію українського фільму «Жив-був Шишлов» (1988, 2 серії), створеного за мотивами п'єси «Молва».

Нагороджений

• орденами Жовтневої Революції, двома Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, «Знак Пошани»[2];
• медаллю «За перемогу над Німеччиною»[3];

премії

• Державна премія РРФСР імені К. С. Станіславського (1971; за заслуги в галузі літератури)[2];
• Державна премія СРСР (1984).

• Давидова І. М. Салинський Панас Дмитрович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Краткая литературная Энциклопедия. Том 6. Москва, 1976. — С.629 (рос.);
• Всемирный биографический Энциклопедический словарь. Москва, 1998. — С.670 (рос.);
• Кудрявцев М. Г. Історизм та міфотворчість: питання історії, теорії літератури та компаративістики: монографія. — Кривий Ріг: Видавничий дім, 2012. — 354 с. ISBN 978—966–177–078–1.