Салтикове

Село знаходиться біля витоків річки Язуча, яка приблизно через 11 км впадає в річку Єзуч, нижче за течією на відстані 1 км розташоване селище Білоусівка. На струмку кілька загат.

Село розташоване за 26 км від райцентру.

Село Салтикове можна віднайти на карті для Наполеона за 1812 рік під назвою Slob: Saltowkova[1], вже на карті 1816 року село позначене як слобода Салтикова[2]. На підставі цих даних, можна стверджувати, що село виникло на рубежі XVIII—XIX століть, має понад 200-літню історію, а назва села походить від прізвища першого власника земель Салтикова.

Частина села,Діброва відома ще з часів Катерини другої під назвою "Дубровне",в ті часи це та навколишні села належалі сім'ї поміщика генерала царської армії Кирила Черепова, в Дубровному знаходилася економія його сина Андрія Черепова.[3]

З 1869 року Дубровне або Діброва можна відзнайти на картах,[4][5][6][7][8].На американській карті 1950-х років[9] поселення Діброва ще позначене як окремий населений пункт Dibrovo.З другої половини XX століття поселення стало частиною села Салтикове.[10]

В XVIII - XIX столітті село відносилося до Гружчанської волості Путивльського повіту Курської губернії[11]

За даними на 1862 рік у власницькій слободі Путивльського повіту Курської губернії мешкало 744 особи (366 чоловіків та 378 жінок), налічувалось 143 дворових господарства, існував селітровий завод[12].

Станом на 1880 рік у колишній власницькій слободі Гружчанської волості, мешкало 927 осіб, налічувалось 151 дворове господарство, існували 2 лавки[13].

У 1882 році збудована дерев'яна Петропавлівська церква, яка зберегалась до наших днів.

1902 року в селі була відкрита трикласна церковнопарафіяльна школа. Навчалися в ній переважно хлопчики.

Багатьох жителів села було мобілізовано до лав царської армії на фронти Першої світової війни[14]

389 жителів села пішли на фронт, 239 загинули. Пам'ять про них і про воїнів, які визволяли село 1943 року, увіковічнена в меморіалі Слави, зведеному салтиківцями в 1958 році.

В радянський час в селі діяв колгосп «Правда». За ним було закріплено 2856 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1696 га орної землі. За високі виробничі показники 75 трудівників села відзначені урядовими нагородами. Свинарка Білоусівського відділення Дубов'язівського цукрокомбінату С. П. Шепітько 1958 року нагороджена орденом Леніна, а в 1966 році — орденом Трудового Червоного Прапора. Скотарю МТФ2 Литвиненко Миколі Омеляновичу вдалося вигодувати бугая масою понад тонну (1280 кг), чим власне було встановлено рекордний показник з відгодівлі ВРХ.

В селі діяла восьмирічна школа, в якій навчався 301 учень, працювало 26 учителів, також діяв клуб на 200 місць, три бібліотеки, медичний пункт[15]

В селі веде господарську діяльність сільськогосподарське підприємство ТОВ АПК"Конотоп", релігійна громада УПЦ МП, фельдшерсько-акушерський пункт, загальноосвітня школа І-Ш ст., сільський Будинок культури, бібліотека, приватні крамниці та поштове відділення.

В селі збереглась історична дерев'яна Петропавлівська церква, збудована у 1882 році у т.з. «єпархіальному» стилі. За часів рядянської влади з церкви зкинули верхи. Наразі церква діюча, потребує реставрації. Пам'яник архітектури місцевого значення № 243-См. Розташована у центрі села, поряд з меморіалом героям ВВВ.

Салтикове. Петропавлівська церква, збудована у 1882 р. Автор фото — Іван Биков

• Історія міст та сіл України (рос.)
• Погода в селі Салтикове