Салтикове

Салтико́ве село в Україні, в Сумській області, Конотопському районі. Центр Салтиківської сільської ради, до складу якої входять також села Білоусівка та Рокитне. Населення становить 785 осіб.

село Салтикове
Петропавлівська церква
Петропавлівська церква
Країна  Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Конотопський
Рада Салтиківська сільська рада
Код КАТОТТГ UA59020050230092372
Облікова картка Салтикове 
Основні дані
Населення 785
Поштовий індекс 41654
Телефонний код +380 5447
Географічні дані
Географічні координати 51°09′09″ пн. ш. 33°28′04″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
156 м
Водойми річка Язуча
Відстань до
районного центру
26 км
Найближча залізнична станція Дубов'язівка
Відстань до
залізничної станції
8 км
Місцева влада
Адреса ради 41653, с. Салтикове, вул. Соборна, 16
Сільський голова Шешеня Михайло Леонтійович
Карта
Салтикове
Салтикове
Мапа

З 2018 року відноситься до Дубовязівської ОТГ.

Географія

Село знаходиться біля витоків річки Язуча, яка приблизно через 11 км впадає в річку Єзуч, нижче за течією на відстані 1 км розташоване селище Білоусівка. На струмку кілька загат.

Село розташоване за 26 км від райцентру.

Історія

Село Салтикове можна віднайти на карті для Наполеона за 1812 рік під назвою Slob: Saltowkova[1], вже на карті 1816 року село позначене як слобода Салтикова[2]. На підставі цих даних, можна стверджувати, що село виникло на рубежі XVIII—XIX століть, має понад 200-літню історію, а назва села походить від прізвища першого власника земель Салтикова.

Частина села,Діброва відома ще з часів Катерини другої під назвою "Дубровне",в ті часи це та навколишні села належалі сім'ї поміщика генерала царської армії Кирила Черепова, в Дубровному знаходилася економія його сина Андрія Черепова.[3]

З 1869 року Дубровне або Діброва можна відзнайти на картах,[4][5][6][7][8].На американській карті 1950-х років[9] поселення Діброва ще позначене як окремий населений пункт Dibrovo.З другої половини XX століття поселення стало частиною села Салтикове.[10]

В XVIII - XIX столітті село відносилося до Гружчанської волості Путивльського повіту Курської губернії[11]

За даними на 1862 рік у власницькій слободі Путивльського повіту Курської губернії мешкало 744 особи (366 чоловіків та 378 жінок), налічувалось 143 дворових господарства, існував селітровий завод[12].

Станом на 1880 рік у колишній власницькій слободі Гружчанської волості, мешкало 927 осіб, налічувалось 151 дворове господарство, існували 2 лавки[13].

У 1882 році збудована дерев'яна Петропавлівська церква, яка зберегалась до наших днів.

1902 року в селі була відкрита трикласна церковнопарафіяльна школа. Навчалися в ній переважно хлопчики.

Період Першої світової війни

Багатьох жителів села було мобілізовано до лав царської армії на фронти Першої світової війни[14]

Період другої світової війни

389 жителів села пішли на фронт, 239 загинули. Пам'ять про них і про воїнів, які визволяли село 1943 року, увіковічнена в меморіалі Слави, зведеному салтиківцями в 1958 році.

Радянська доба

В радянський час в селі діяв колгосп «Правда». За ним було закріплено 2856 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1696 га орної землі. За високі виробничі показники 75 трудівників села відзначені урядовими нагородами. Свинарка Білоусівського відділення Дубов'язівського цукрокомбінату С. П. Шепітько 1958 року нагороджена орденом Леніна, а в 1966 році — орденом Трудового Червоного Прапора. Скотарю МТФ2 Литвиненко Миколі Омеляновичу вдалося вигодувати бугая масою понад тонну (1280 кг), чим власне було встановлено рекордний показник з відгодівлі ВРХ.

В селі діяла восьмирічна школа, в якій навчався 301 учень, працювало 26 учителів, також діяв клуб на 200 місць, три бібліотеки, медичний пункт[15]

Сьогодення

В селі веде господарську діяльність сільськогосподарське підприємство ТОВ АПК"Конотоп", релігійна громада УПЦ МП, фельдшерсько-акушерський пункт, загальноосвітня школа І-Ш ст., сільський Будинок культури, бібліотека, приватні крамниці та поштове відділення.

В селі збереглась історична дерев'яна Петропавлівська церква, збудована у 1882 році у т.з. «єпархіальному» стилі. За часів рядянської влади з церкви зкинули верхи. Наразі церква діюча, потребує реставрації. Пам'яник архітектури місцевого значення № 243-См. Розташована у центрі села, поряд з меморіалом героям ВВВ.

Салтикове. Петропавлівська церква, збудована у 1882 р. Автор фото — Іван Биков

Примітки

  1. Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
  2. Подробная карта Российской Империи и близлежащих заграничных владений. Столистовая карта.. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
  3. https://our-travels.info/ost/Goroda/Ukraine/Sumy/NS-Konotop.php
  4. Трехверстовка Сумской области. Военно-топографическая карта.. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
  5. Трехверстовка Курской области. Военно-топографическая карта.. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
  6. Карта Стрельбицкого онлайн. Специальная Карта Европейской России.. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
  7. Карта Путивльского уезда Курской губернии 1910 года. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
  8. Operationskarte R - австрийская карта Европейской части России. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
  9. Американская карта России и СССР 50-х годов. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
  10. https://our-travels.info/ost/Goroda/Ukraine/Sumy/NS-Konotop.php. Пропущений або порожній |title= (довідка)
  11. Путивльский уезд @ SurnameIndex.Info. www.surnameindex.info. Процитовано 9 листопада 2018.
  12. рос. дореф. XX. Курская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1862 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. 1868. LXXV + 175 стор., (код 1726)
  13. рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
  14. Первая мировая война::Поиск документов по героям. gwar.mil.ru. Процитовано 12 листопада 2018.
  15. "ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНСЬКОЇ РСР". resource.history.org.ua. Процитовано 12 листопада 2018.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.