Салтикове
Салтико́ве — село в Україні, в Сумській області, Конотопському районі. Центр Салтиківської сільської ради, до складу якої входять також села Білоусівка та Рокитне. Населення становить 785 осіб.
село Салтикове | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Сумська область |
Район/міськрада | Конотопський |
Рада | Салтиківська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA59020050230092372 |
Облікова картка | Салтикове |
Основні дані | |
Населення | 785 |
Поштовий індекс | 41654 |
Телефонний код | +380 5447 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 51°09′09″ пн. ш. 33°28′04″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
156 м |
Водойми | річка Язуча |
Відстань до районного центру |
26 км |
Найближча залізнична станція | Дубов'язівка |
Відстань до залізничної станції |
8 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 41653, с. Салтикове, вул. Соборна, 16 |
Сільський голова | Шешеня Михайло Леонтійович |
Карта | |
Салтикове | |
Салтикове | |
Мапа | |
З 2018 року відноситься до Дубовязівської ОТГ.
Географія
Село знаходиться біля витоків річки Язуча, яка приблизно через 11 км впадає в річку Єзуч, нижче за течією на відстані 1 км розташоване селище Білоусівка. На струмку кілька загат.
Село розташоване за 26 км від райцентру.
Історія
Село Салтикове можна віднайти на карті для Наполеона за 1812 рік під назвою Slob: Saltowkova[1], вже на карті 1816 року село позначене як слобода Салтикова[2]. На підставі цих даних, можна стверджувати, що село виникло на рубежі XVIII—XIX століть, має понад 200-літню історію, а назва села походить від прізвища першого власника земель Салтикова.
Частина села,Діброва відома ще з часів Катерини другої під назвою "Дубровне",в ті часи це та навколишні села належалі сім'ї поміщика генерала царської армії Кирила Черепова, в Дубровному знаходилася економія його сина Андрія Черепова.[3]
З 1869 року Дубровне або Діброва можна відзнайти на картах,[4][5][6][7][8].На американській карті 1950-х років[9] поселення Діброва ще позначене як окремий населений пункт Dibrovo.З другої половини XX століття поселення стало частиною села Салтикове.[10]
В XVIII - XIX столітті село відносилося до Гружчанської волості Путивльського повіту Курської губернії[11]
За даними на 1862 рік у власницькій слободі Путивльського повіту Курської губернії мешкало 744 особи (366 чоловіків та 378 жінок), налічувалось 143 дворових господарства, існував селітровий завод[12].
Станом на 1880 рік у колишній власницькій слободі Гружчанської волості, мешкало 927 осіб, налічувалось 151 дворове господарство, існували 2 лавки[13].
У 1882 році збудована дерев'яна Петропавлівська церква, яка зберегалась до наших днів.
1902 року в селі була відкрита трикласна церковнопарафіяльна школа. Навчалися в ній переважно хлопчики.
Період Першої світової війни
Багатьох жителів села було мобілізовано до лав царської армії на фронти Першої світової війни[14]
Період другої світової війни
389 жителів села пішли на фронт, 239 загинули. Пам'ять про них і про воїнів, які визволяли село 1943 року, увіковічнена в меморіалі Слави, зведеному салтиківцями в 1958 році.
Радянська доба
В радянський час в селі діяв колгосп «Правда». За ним було закріплено 2856 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1696 га орної землі. За високі виробничі показники 75 трудівників села відзначені урядовими нагородами. Свинарка Білоусівського відділення Дубов'язівського цукрокомбінату С. П. Шепітько 1958 року нагороджена орденом Леніна, а в 1966 році — орденом Трудового Червоного Прапора. Скотарю МТФ2 Литвиненко Миколі Омеляновичу вдалося вигодувати бугая масою понад тонну (1280 кг), чим власне було встановлено рекордний показник з відгодівлі ВРХ.
В селі діяла восьмирічна школа, в якій навчався 301 учень, працювало 26 учителів, також діяв клуб на 200 місць, три бібліотеки, медичний пункт[15]
Сьогодення
В селі веде господарську діяльність сільськогосподарське підприємство ТОВ АПК"Конотоп", релігійна громада УПЦ МП, фельдшерсько-акушерський пункт, загальноосвітня школа І-Ш ст., сільський Будинок культури, бібліотека, приватні крамниці та поштове відділення.
В селі збереглась історична дерев'яна Петропавлівська церква, збудована у 1882 році у т.з. «єпархіальному» стилі. За часів рядянської влади з церкви зкинули верхи. Наразі церква діюча, потребує реставрації. Пам'яник архітектури місцевого значення № 243-См. Розташована у центрі села, поряд з меморіалом героям ВВВ.
Примітки
- Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
- Подробная карта Российской Империи и близлежащих заграничных владений. Столистовая карта.. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
- https://our-travels.info/ost/Goroda/Ukraine/Sumy/NS-Konotop.php
- Трехверстовка Сумской области. Военно-топографическая карта.. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
- Трехверстовка Курской области. Военно-топографическая карта.. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
- Карта Стрельбицкого онлайн. Специальная Карта Европейской России.. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
- Карта Путивльского уезда Курской губернии 1910 года. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
- Operationskarte R - австрийская карта Европейской части России. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
- Американская карта России и СССР 50-х годов. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
- https://our-travels.info/ost/Goroda/Ukraine/Sumy/NS-Konotop.php. Пропущений або порожній
|title=
(довідка) - Путивльский уезд @ SurnameIndex.Info. www.surnameindex.info. Процитовано 9 листопада 2018.
- рос. дореф. XX. Курская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1862 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. 1868. LXXV + 175 стор., (код 1726)
- рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
- Первая мировая война::Поиск документов по героям. gwar.mil.ru. Процитовано 12 листопада 2018.
- "ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНСЬКОЇ РСР". resource.history.org.ua. Процитовано 12 листопада 2018.