Саліна (урочище)

Салі́на — урочище й колишня соляна шахта в Україні, Старосамбірському районі Львівської області, поблизу села Солянуватка, що біля Добромиля.

Саліна

місце трагедії
Загальна інформація
Країна  Україна
Область Львівська область
Район Старосамбірський район
Рада Солянуватська сільська рада
Тип ландшафту гірський
Географічні координати 49°34′55″ пн. ш. 22°45′50″ сх. д.
Карта
Саліна
Саліна

Впродовж століть шахта була відома не тільки в Галичині, а й у Польщі, Словаччині, Австрії. Пізніше в урочищі існував санітарно-оздоровчий комплекс — санаторій на 365 ліжок та оздоровчі заклади для лікування туберкульозу, пневмонії та бронхіальної астми (у 1986 році закритий Львівським облздороввідділом).

Злочин

У червневі дні 1941 року в Саліні органи НКВС вбили близько 3600 чоловік, копальня була вщерть заповнена людськими тілами.[1] Мешканці Солянуватки розповідають, що до Саліни напередодні трагедії з Перемишля були пригнані арештанти. Під час екзекуції весь час працювали в Саліні двигуни, аби заглушити постріли і крики мордованих. Окрім того, згідно зі свідченнями місцевих жителів, з того самого Перемишля привезли вантажівками також і тіла уже вбитих людей. Коли катам не вистачмло набоїв, людей били дерев'яними молотами і напівживими скидали в шахту, на стометрову глибину.

Свідчення свідків про розстріли: «В суботу 26 червня 1941 p. мешканці містечка Добромиль відкрили на Саліні за містом, поблизу села Ляцьке (тепер Солянуватка), яму, повну трупів. Яма-шиб, глибока на яких 36 метрів, скривала в собі 77 трупів. Теж знайдено 51 трупів помордованих НКВС в'язнів в двох провізоричних могилах на подвір'ї в'язниці, рештки спалених трупів в будинку дирекції лісів. Тіла страдальників були так побиті, що багатьох з них не можна було вже розпізнати. Пізнати вдалось: о. Кебуза з с. Макової. Він мав поломані руки і відтятий язик. Далі ще знайдено Миколу Возьного з Ляцького, якого тіло було подіравлене штиками. Як вдалось устійнити, екзекуція большевицьких опричників відбулася в четвер 26 червня, а її виконавцями були: голова міськради Петровський, секретар райпарткому Бубнов і місцевий міліціянт Кремер. Стверджено теж, що відступаючі відділи совєтської армії забили в селі Княжполі о. Петра Дутка і п'ятьох селян»[джерело?].

Серед убитих — зокрема, радянський прокурор, голова сільської ради з Губичів Іван Войтович.

Збереження пам'яті

З метою вшанування пам'яті українських та польських в'язнів-жертв злочинів НКВС 27-28 квітня 2012 року відбулася акція «Марш пам'яті», що передбачала спільну пішу ходу української та польської молоді останнім шляхом в'язнів-жертв Перемишльської тюрми до урочища Саліни[2]. В акції брала участь молодь Старосамбірського району і Перемишльського повіту (Республіка Польща)[3].

Світлини
  • Вигляд на Саліну та довколишню місцевість
  • На місці трагедії
  • На місці трагедії
  • Головна будівля колишнього санаторію (2009 р.)
  • Руїни каплички-ротонди в Саліні (2009 р.)
  • Меморіал на місці трагедії

Див. також

Примітки
  1. П'єцух М. Трагедія Саліни. НКВС зробило львівську шахту братською могилою // Історична правда. — 2011. — 26 червня.
  2. ZIK: На Львівщині пройшов спільний українсько-польський «Марш пам'яті»
  3. Офіційний сайт Старосамбірської районної ради: Марш пам'яті… (фото)[недоступне посилання з липня 2019]

Джерела

Посилання

Джерела


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.