Самарська Ганна Миколаївна

Самарська Ганна Миколаївна (1 грудня 1941(19411201), село Богданівка, Яготинський район) — українська художниця, майстриня народного декоративного живопису і петриківського розпису. Продовжує одночасно творчі ідеї Катерини Білокур і майстринь з Петриківки. Народний художник України (2009)[1], заслужений майстер народної творчості УРСР (1974), нагороджена орденом «Знак Пошани» (1974), лауреатка премії імені Катерини Білокур[2], член Національної спілки художників України (1977)[3].

Ганна Миколаївна Самарська
Ганна Самарська на персональній виставці
При народженні Ганна Миколаївна Косяченко
Народження 1 грудня 1941(1941-12-01) (80 років)
Богданівка, Яготинський район, Полтавська область (зараз Київська область)
Національність українка
Країна  Україна
Жанр Декоративно-ужиткове мистецтво, живопис
Діяльність художниця
Напрямок народний декоративний живопис, петриківський розпис
Вплив Катерина Білокур
Вплив на Тамара Вакуленко
Нагороди
Звання

Життєпис

У 1952 в десятирічному віці познайомилася зі славнозвісною односельчанкою Катериною Білокур[4]. Це знайомство було визначальним в житті Ганни Косяченко (Самарської), Катерина Білокур стала її духовною наставницею і вчителькою на все життя. Дружба між ними продовжувалася до смерті Білокур[4].

З 1960 року працювала на Київській фабриці сувенірних виробів близько року, де познайомилася, зокрема, з майстринею петриківського розпису Марфою Тимченко[4]. За час роботи на фабриці освоїла принципи петриківського розпису, переважно вивчаючи твори учениць Тетяни Пати, що працювали у Києві, зокрема Марфи Тимченко, проте напряму не навчалася у них.

Згодом переїхала в Петриківку, де з 1961 до 1990 працювала на Фабриці петриківського розпису «Дружба»[4]. Входила до художньої ради фабрики та очолювала групу майстринь.

Стиль петриківського розпису Ганни Самарської мав значний вплив на розвиток цього напрямку мистецтва, зокрема творчий винахід художниці зображати «пухнасті» хвости пташок став широко відомим і був перейнятий багатьма іншими майстрами петриківського розпису.

Після виходу на пенсію залишилася жити в Петриківці, але згодом полишила петриківський розпис і зосередилася на квітковому живописі, розвиваючи спадщину Катерини Білокур і виконуючи великі полотна, створення кожної з яких потребує значного часу. При цьому Самарська не продає твори і не працює на замовлення, віддаючи весь час створенню цілісної колекції своїх робіт, яка в майбутньому зможе стати основою для виставок і видання альбомів репродукцій. У 2008 році було опубліковано альбом репродукцій Самарської, в який увійшло понад сто її робіт (переважно квітковий живопис)[4]. У 2020 році було опубліковано другий альбом репродукцій Ганни Самарської, що включає роботи художниці 2009-2019 років, зокрема і нові петриківські розписи.

Література
  • Ганна Самарська. Земле моя, моя Україно: альбом. — Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2008. — 182 с.
  • Земле моя, моя Україно! Альбом творчих робіт Ганни Самарської, частина II / Автори-упорядники: О. С. Вакуленко, О. О. Вакуленко. — Київ: ТОВ «Конві принт», 2020. — 200 с.
  • Художні промисли України. — Київ: Мистецтво, 1979. — 256 с.
  • Петриківський розпис: Книга-альбом / упорядник О. І. Шестакова. — Київ: Мистецтво, 2016 (2015). — 240 с.
  • Петриківка: Альбом репродукцій. — Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2001 (перевидання 2004). — 216 с.
  • Белоусов Е. Петриковка — жемчужина Украины. — Днепропетровск: ИМА-пресс, 2014. — 160 с.

Примітки
  1. Указ Президента України № 959/2009 від 24 листопада 2009 року «Про нагородження працівників культури і мистецтв Дніпропетровської області»
  2. Творець квіткового космосу.
  3. Дніпропетровська організація Спілки художників України - Самарська Ганна Миколаївна. Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 19 червня 2015.
  4. Ганна Самарська. Замле моя, моя Україно: альбом. Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2008. 182 с.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.