Самотос Іван Михайлович

Народився 20 серпня 1933 року в селі Устя, нині Львівської області. У 1953—1959 роках навчався у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва, учень Івана Васильовича Севери.

Від 1963 року викладач, а від 1991 року професор Львівського інституту прикладного і декоративного мистецтва (нині Львівська академія мистецтв).

Помер у Львові, похований у родинному гробівці на 50 полі Личаківського цвинтаря.

• Ветеран Великої Вітчизняної війни професор Я. П. Запаско (тонований гіпс, 69×80×42)[2].
• Пам'ятник піонеру Велентинові Котику у Шепетівці (граніт, бронза, 1958; у співавторстві з А. Скибою).
• Пам'ятник Володимирові Леніну в смт Медениця (1967)[3].
• Пам'ятник Перемозі у Стрию. Співавтори скульптори Дмитро Крвавич, Володимир Бець, архітектор П. Мельник. Споруджений 1968 року[4] (за іншими даними — у 1965—1966[5]).
• Пам'ятники землякам, загиблим у селах Цміни (1968)[6], Стенятин (1968)[7], Чайковичі (1971)[8], Новосілки Турійського району (1972, співавтор Зінаїда Расіна)[9], у Старокостянтинові (штучний камінь, співавтори скульптор Любомир Лесюк, архітектор Володимир Блюсюк)[10], Чукві (1981, архітектор Володимир Блюсюк)[8].
• Погруддя Григорія Сковороди (кована мідь, 1969)[11].
• Погруддя Лесі Українки (гіпс, 1970).
• Погруддя Івана Котляревського (не пізніше 1971)[12].
• Портрет Дмитра Яворницького (не пізніше 1971)[13].
• «Сергій Тюленін» (близько 1971)[14].
• «Пролісок» (не пізніше 1971)[15].
• «Академік Д. Яворницький» (1975, дерево, 100×80×70)[16].
• «Наталка» (1975, шамот, 63×46×32, Львівська галерея мистецтв)[16].
• «Хірург Петро Бойчук» (1979, шамот, 60×30×25)[17].
• «Безсмертя» (1979, тонований гіпс, 130×40×30)[17].
• Портрет академіка Василя Щурата (1980, тонований гіпс[18], також шамот, 85×67×43[19]).
• Портрет письменника Якова Стецюка (1982, тонований гіпс, 77×84×46)[19].
• «М. Ф. Колесса» (1986, тонований гіпс, 130×35×23)[20]
• Пам'ятник жертвам НКВС на вулиці Замарстинівській у Львові (1997, бронза, мідь, граніт, карбування)[21].
• Пам'ятник В'ячеславу Чорноволу у Львові (відкрито 28 грудня 2002 року).
• Портрет історика Ярослава Дашкевича (2007, тонований гіпс, 70×40×40)[22].
• Портрет Романа Яціва (2009, тонований гіпс, 40×70×70)[23].
• Фонтан «Лілія» (співавтор Любомир Лесюк)[24].
• Пам'ятна таблиця полковнику Миколі Мариновичу — першому коменданту Львова, встановлена 2003 року на фасаді будівлі Військової комендатури Львівського гарнізону на площі Соборній, 6[25].
• художньо-меморіальна таблиця диригентові, композитору та керівникові заслуженої хорової капели України «Боян» Євгенові Вахняку, встановлена 15 грудня 2012 року на фасаді Будинку культури працівників зв'язку, що на вул. Японській, 9 у Львові (у співавторстві з О. Гончаруком)[26].

Письменник Юрій Винничук так відгукнувся про пам'ятник Чорноволу у Львові:

…з'являються витвори далекі від мистецтва, а то й геть примітивні — як от пам'ятник В. Чорноволу з якоюсь потворною рукою. Відомий скульптор, який усе життя вправлявся на ленінах і визволителях, не зумів навіть виліпити долоню так, аби вона не виглядала карикатурно[27].

Син Тарас Іванович Самотос (1964 — 17 жовтня 2020) — український скульптор, старший викладач кафедри рисунку Львівської національної академії мистецтв, член Львівської обласної організації Національної спілки художників України. Брав участь у міжнародних виставках, зокрема у Франції та Польщі, а також мав персональні виставки у Львові та Гайдельберзі (Німеччина)[28].

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 525. — ISBN 5-88500-071-9.