Вулиця Японська

Ву́лиця Япо́нська — вулиця у Франківському районі міста Львова, в місцевості Новий Світ. Сполучає вулиці Глибоку та Коновальця, утворюючи перехрестя з вулицею Єфремова. Частину непарного боку вулиці Японської займає сквер, що до 1940-х років мав назву — площа Згоди[3].

Вулиця Японська
Львів
Колишня друкарня Бернарда Бардаха (вул. Японська, 7)
Колишня друкарня Бернарда Бардаха (вул. Японська, 7)
Місцевість Новий Світ
Район Франківський
Назва на честь Перемоги Японії у російсько-японській війні
Колишні назви
Японська, Блюхерґассе, Японська, Хасанська, Японська, Хасанська
польського періоду (польською) Japońska
радянського періоду (українською) Японська, Хасанська, Японська, Хасанська
радянського періоду (російською) Японская, Хасанская, Японская, Хасанская
Загальні відомості
Протяжність 265 м
Координати початку 49°49′59″ пн. ш. 24°00′43″ сх. д.
Координати кінця 49°50′02″ пн. ш. 24°00′30″ сх. д.
Поштові індекси 79013[1]
Транспорт
Рух односторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі № 3—16
Архітектурні пам'ятки № 3, 5, 7[2]
Заклади культури Будинок культури працівників зв'язку
Поштові відділення ВПЗ № 13 (вул. Бандери, 24)[1]
Забудова віденська сецесія, конструктивізм[3]
Комерція ресторація «Бальова саля»
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
 Вулиця Японська у Вікісховищі

Назва

У 1910 році вулиця отримала назву Японська, на честь перемоги Японії над Росією у російсько-японській війні 1904—1905 років. Під час німецької окупації, у 1943 році перейменована на Блюхерґассе, на честь пруського генерал-фельдмаршала Ґебгарда Леберехта фон Блюхера. У липні 1944 року отримала попередню назву Японська. У жовтні 1945 року вулиця перейменована на Хасанську, на згадку про поразку японських військ у битві біля далекосхідного озера Хасан у 1938 році (тоді, в результаті нічим не обґрунтованих вимог Японії щодо сопок Заозерна та Безіменна війська Японії провели марну агресію на радянську територію). У грудні 1945 році — знову вулиця Японська, У 1950 році повернули назву Хасанська, а у 1993 році вулиці повернули історичну назву — Японська[4].

Забудова

В архітектурному ансамблі вулиці Японської переважають віденська сецесія та конструктивізм[3]. Декілька будинків внесені до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[2].

Будівлі

№ 3 — житловий будинок, збудований 1909 року для Густава Кіршнера[5]. Керамічна плитка у вестибюлі будинку створена на підприємстві «Генрік Ебер»[6]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 369-м[2].

№ 5 — житловий будинок, виконаний 1909 року[5] у стилі ар деко за проєктом архітектора Юзефа Авіна[7]. Керамічне облицювання у вестибюлі виконано на фабриці «Генрік Ебер»[6]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 370-м[2].

№ 7 — будівля колишньої друкарні Бернарда Бардаха зведена за проєктом архітектора Юзефа Авіна[8] у 1926—1927 роках[5] у стилі раннього функціоналізму[9]. Фасад будинку декоровано скульптурами римських богів торгівлі Меркурія та мистецтва — Венери, а також чотирма невеликими круглими медальйонами з рельєфами у стилістиці ар деко, що символізують друкарство[8]. Припускають, що автором скульптурного оздоблення будівлі був Юзеф Стажинський, але на думку львовознавця Ігоря Мельника — це могла бути робота Анджея Альбрихта[10], котрий мав неподалік майстерню, або ескізи скульптур міг зробити й сам Юзеф Авін[11]. В будинку від 1928 року містилася «Фабрика канцелярських книг та конвертів», яка згодом перейменована на фабрику «Бібльос». В повоєнні роки підприємство зазнавало ряд змін, зокрема, від 1991 року працює під назвою «Львівська фабрика паперово-білових виробів „Бібльос“». Нині — приватне акціонерне товариство, яке на власних виробничих потужностях виготовляє широкий асортимент паперово-білових виробів[12]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 371-м[2]. Також в будинку функціює ресторація «Бальова саля»[13].

№ 9 — колишній будинок профспілки поштових службовців збудований за проєктом архітектора Адольфа Віктора Вайсса[14] у 1930—1934 роках. Проєкт також передбачав розташування у будинку зали для перегляду фільмів[15]. Від радянських часів, від 1950 року функціонує як Будинок культури працівників зв'язку[3]. У 1960—1970-х роках тут активно діяв кіноклуб, проводилося близько 600 кіносеансів на рік[15]. 15 грудня 2012 року на фасаді будинку встановлено художньо-меморіальну таблицю диригентові, композитору та керівникові заслуженої хорової капели України «Боян» Будинку культури працівників зв'язку Євгенові Вахняку (скульптори Іван Самотос та Олександр Гончарук)[9].

№ 10, 12, 14 — комплекс житлових будинків збудований у 1936—1938 роках за проєктами архітектора Доброслава Чайки[16] у стилі функціоналізму[17].

Сквер

Між нинішніми вулицями Японською, Київською, Коновальця та Єфремова у 1905 році запланували круглу площу Згоди. Два її сектори у 1940-х роках були забудовані, в одному створено дитячий майданчик, а західна частина перетворена на безіменний сквер[18]. 2015 року у сквері відкрили пам'ятний знак у вигляді червоної стрічки — символу боротьби зі СНІДом. Львів — друге місто в Україні після Києва, де встановили подібний пам'ятний знак[9].

Примітки
  1. Міське відділення поштового зв'язку. Львів—13. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 6 грудня 2021.
  2. Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 6 грудня 2021.
  3. 1243 вулиці Львова, 2009, с. 322.
  4. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 72.
  5. Перелік пам'яток культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення у Львівській області. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 6 грудня 2021.
  6. Лисенко О. Ю. Архітектура вестибюльної групи приміщень у житлових будинках кінці XIX початку XX століття. У Львові як вираження соціальної ідеології // Вісник ЛП. — Львів, 2004. — № 505. — С. 194.
  7. Архітектура Львова, 2008, с. 533.
  8. Архітектура Львова, 2008, с. 564.
  9. Софія Легін (1 лютого 2018). Проходи Японською повз Бібльос. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. Процитовано 6 грудня 2021.
  10. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова, 2012, с. 249.
  11. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова, 2012, с. 250.
  12. Офіційний сайт Львівської фабрики паперово-білових виробів «Бібльос». biblios.com.ua. Процитовано 6 грудня 2021.
  13. ресторація «Бальова саля». biblios.com.ua. Процитовано 7 грудня 2021.
  14. Архітектура Львова, 2008, с. 545.
  15. Павло Кучерський. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Японська, 9 — кіноклуб (не діє). lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 6 грудня 2021.
  16. Архітектура Львова, 2008, с. 565.
  17. Мирослава Ляхович (6 листопада 2017). Проєкт «Житлові будівлі»: комплекс будинків на вул. Японська, 10, 12, 14. modernism.lviv-online.com. Львів. Архітектура модернізму. Процитовано 6 грудня 2021.
  18. Львівські вулиці і кам'яниці, 2008, с. 99.

Джерела
  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 321—322. — ISBN 978-966-2154-54-5.
  • Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 71—72, 94, 96, 99, 106. — ISBN 966-603-115-9.
  • Мельник І. В. Францівка // Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 98—100. — ISBN 978-966-7022-79-2.
  • Мельник І., Масик Р. Вулицею Дорошенка до Нового Світу // Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 240—253. — ISBN 978-617-629-077-3.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.