Самуель Цамбел

Самуель Цамбел[2] (словац. Samuel Czambel; 24 серпня 1856 Словенска Люпча, Австрійська імперія 18 січня 1909, Будапешт) словацький вчений-мовознавець, славіст, філолог, перекладач.

Самуель Цамбел
словац. Samuel Czambel
Псевдоніми Ján Ferienčík[1], Nikita Matejevič[1], Herman Poliaček[1], Ján Stranský[1], J. I. Tatranovič[1], Anna Technovská[1] і Ján Vlkolinský[1]
Народився 24 серпня 1856(1856-08-24)
Словенска Люпча, Австрійська імперія
Помер 18 грудня 1909(1909-12-18) (53 роки)
Будапешт
Поховання Народний цвинтар у Мартініd
Країна  Словаччина
Діяльність письменник, мовознавець
Alma mater Будапештський університет, Карлів університет
Посада вчений-мовознавець, славіст, філолог, перекладач
Науковий керівник Мартін Гаттала

 Самуель Цамбел у Вікісховищі

Біографія

З 1876 вивчав право, а потім славістику на філософському факультеті Будапештського університету. Продовжив навчання у Відні і Карловому університеті в Празі. Учень Мартіна Гаттала.

З 1879 працював в департаменті перекладів в Будапешті, де займався перекладами на словацьку мову законів Австро-Угорщини. У 1887-1896 — редагував урядову газету «Словацькі новини».

У 1899 став секретарем міністерства. З 1906 працював керівником Центру перекладів в Міністерстві внутрішніх справ імперії.

Похований на Народному цвинтарі в Мартіні (Словаччина).

Наукова діяльність

Зробив значний внесок у створення сучасної орфографії словацької мови. Його аналітичні дослідження і нормотворча робота в області орфографії, фонетики, морфології і створенні словників зробили вирішальний вплив на формування сучасної літературної словацької мови.

Опублікував ряд робіт з лінгвістичних досліджень, зокрема:

  • «Матеріали до історії словацької мови» (1887);
  • «Словацька орфографія» (1890);
  • «Нариси про словацької орфографії» (1891);
  • «Новий словацько-угорський словник» (1891);
  • «Керівництво по літературній словацькій мові» (1902).

Важливу роль в стабілізації словацької мови зіграла кодифікація Цамбела. У його роботі 1902 «Керівництво по літературній словацькій мові» (Rukoväť spisovnej reči slovenskej) були відображені поправки, внесені в літературну норму відповідно до тенденцій мовного розвитку і поглядами того часу на літературну мову. У 1916 і 1919 ця книга була перевидана Шкультетою з рядом доповнень і змін, протягом 30 років вона була основним посібником, що містить норми словацької мови.

Фольклорист. Займався збором і публікацією словацьких народних казок і переказів.

Вибрані роботи

  • A tót hangtan (1880)
  • Príspevky k dejinám jazyka slovenského (1887)
  • Slovenský pravopis (1890)
  • K reči o slovenskom pravopise (1891)
  • Potreba nového slovníka slovenského a maďarského (1891)
  • Rukoväť spisovnej reči slovenskej (1902, 1919)
  • A tótok elcsehesítése, vagy eloroszítása (1902)
  • A cseh-tót invázió (1902)
  • A cseh-tót nemzetegység múltja, jelene és jóvője (1902)
  • Slováci a ich reč (1903)
  • Slovenská reč a jej miesto v rodine slovanských jazykov (1906).

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.