Сант-Аньєзе-фуорі-ле-Мура
Сант-Аньєзе-фуорі-ле-Мура (лат. Sanctis Agnetis extra moenia — Церква Св. Агнеси за міськими стінами) — титулярна церква (з 5 жовтня 1654) на північному сході Риму на честь св. Агнеси Римської. Церква розташована на Номентанські дорозі у 3 км від Пієвих воріт стіни Аврелія і відноситься до комплексу, до якого також входять катакомби св. Агнеси, руїни ранньохристиянської базиліки і мавзолей Констанції (церква Санта Констанца).
| Сант-Аньєзе-фуорі-ле-Мура | |
|---|---|
|
| |
| 41°55′22″ пн. ш. 12°31′07″ сх. д. | |
| Країна |
 Італія[1][2] |
| Розташування | Рим[2] |
| Тип |
парафіяльна церква Титулярна церква і мала базиліка |
| Стиль | ранньохристиянська архітектураd |
| Дата заснування | 7 століття |
  Сант-Аньєзе-фуорі-ле-Мура Сант-Аньєзе-фуорі-ле-Мура (Італія) | |
| |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Історія
Перша велика церква і капела поруч із тим місцем, де за легендою, була похована св. Агнеса виникли у 337—351. Після їх руйнування у VII столітті (625—630) за папи Гонорія I була споруджена невелика церква в її нинішньому вигляді. Щороку 21 січня, в день св. Агнеси, у церкві проходить папська літургія, на якій папа благословляє двох ягнят, з вовни яких будуть виготовлені паллії для митрополитів.
Будівля
Церква облаштована, подібно як і Сан Лоренцо фуорі ле Мура, окремими емпорами для жінок (matronaeum). Бічні каплиці та цимборій над вівтарем створені у 17 ст. Дерев'яну стелю оздоблено численними орнаментами у 1606. Особливо виділяються єпископський трон із 7 століття та мармуровий світильник із 13 століття.
Збереглись також і деякі мозаїки. В абсиді зображена свята Агнеса у вбранні візантійської принцеси. В її ногах зображені знаряддя катування — вогонь і меч. Рукою вона тримає ягня. Збоку неї Гонорій — як засновник церкви тримає її модель. З другого боку святий Симах.
З 28 червня 1991 титулярна церква Камілло Руіні, колишнього генерального вікарія Рима. Сьогодні церква належить французькому ордену.
Титул
Кардинальський титул був створений папою Іннокентієм X 5 жовтня 1654 шляхом перенесення існуючого з часу понтифікату Лева X титулу Сант Ан'єзе ін Аґоне.
Кардинали
| Ім'я та роки життя | Роки перебування у титулі | Зроблений кардиналом | Папою | Примітки | |
 |
Баччо Альдобрандіні (20 серпня 1613 -21 січня 1665) |
1654-1658 | 19 лютого 1652 | Іннокентієм X | титул отримав у зв'язку із ліквідацією попереднього |
 |
Джироламо Фарнезе (30 вересня 1599 -18 лютого 1668) |
1658-1668 | 9 квітня 1657 | Олександром VII | призначення було оголошене 29 квітня 1658, а червоного капелюха і титул отримав 6 травня 1658 |
 |
Вітальяно Вісконті (1618 -7 вересня 1671) |
1669 -1671 | 15 лютого 1666 | Олександром VII | призначення було оголошене 7 березня 1667, а червоного капелюха і титул отримав 18 березня 1669 |
 |
Федеріко IV Борромео |
1672-1673 | 19 жовтня 1654 | Іннокентієм X | Держсекретар Святого Престолу |
 |
Туссен де Форбен-Жансон |
1690-1693 | |||
| Джамбаттиста Спінола |
1696-1698 | ||||
| Раннуціо Паллавічіно |
1706-1712 | ||||
| Джорджо Спінола |
1721-1734 | ||||
| Серафіно Ченчі |
1735-1740 | ||||
| Філіпо Марія Монті |
1743-1747 | ||||
| Фредерік-Жером де Ларошфуко |
1747-1757 | ||||
| Етьєн-Рене Потьє де Жевр |
1758-1774 | ||||
| Луїджі Валенті Ґонзаґа |
1778-1790 | ||||
| Джузеппе Спіна |
1802-1820 | ||||
| Діонісіо Бардаксі і Азара |
1822-1826 | ||||
| Іґнаціо Назаллі-Ратті |
1827-1831 | ||||
| Філіппо Ґідіче Караччіоло, Orat. |
1833-1844 | ||||
| Юг-Робер-Жан-Шарль де Латур д’Овернь-Лораге |
1846-1851 | ||||
| Джироламо д'Андреа |
1852-1868 | in commendam (1860—1868) | |||
| Лоренцо Барілі |
1868-1875 | ||||
| Пьєтро Джанеллі |
1875-1881 | ||||
| Шарь-Мартіаль Аллеман-Лявіжері |
1882-1892 | ||||
| Ґеорґ фон Копп |
1893-1914 | ||||
| Карой Хорніґ |
1914-1917 | ||||
| Адольф Бертрам |
1919-1945 | ||||
| Сем'юел Стрітч |
1946-1958 | ||||
| Карло Конфалон'єрі |
1958-1972 | ||||
| Луї-Жан-Фредерік Гюйо |
1973-1988 | ||||
| Камілло Руїні |
1991- |