Сан-Ніколас-де-лос-Арройос

1626 року губернатор Ріо-де-ла-Плати Ернандо Ар'яс де Сааведра наказав збудувати у місцевості, де зараз знаходиться Сан-Ніколас-де-лос-Арройос поселення, яке стало відомим під назвою Лас-Ерманас. Це було перше поселення європейських колоністів на цій території.

1730 року було створено парафію Лос-Арройос. 1744 року було проведено перший перепис населення у цій парафії. Чисельність населення у ній склала 948 осіб[1].

Школа №1

14 квітня 1748 року вважається днем заснування міста Сан-Ніколас-де-лос-Арройос. У цей день дружина Рафаеля де Агілара отримала у спадок від батька велику земельну ділянку у цій місцевості. Загалом землі подружжя Агіларів нині складають округ Сан-Ніколас. Рафаель де Агілар зайнявся організацією поселення і дав йому назву Сан-Ніколас на честь Святого Миколая з Мир Лікійських, який вважався покровителем родини.

1755 року у поселенні було збудовано каплицю, присвячену Св. Миколаю, яка простояла майже сто років, поки не була знищена пожежею.

1766 року було призначено першого мера Сан-Ніколаса. Ним став Симон Гонсалес.

1774 року у Сан-Ніколасі при церкві було відкрито першу школу.

Кафедральний собор

1775 року було вперше офіційно затверджено межі Сан-Ніколаса.

1819 року Національний конгрес Аргентини надає Сан-Ніколасу статус міста. 1821 року Святий Миколай був офіційно названий покровителем міста.

1827 року у місті було встановлене першу систему освітлення вулиць.

Близькість до кордону між Буенос-Айресом і двома іншими великими аргентинськими провінціями зробила місто місцем запеклої боротьби між федералістами і унітаріями у ході громадянської війни в середині 19 ст. 31 травня 1852 року у Сан-Ніколасі було підписано Сан-Ніколасський договір, який передбачав скликання асамблеї для затвердження Конституції Аргентини й подальшу організацію Аргентинської республіки.

1852 року розпочалося будівництво міського Кафедрального собору на заміну старої каплиці.

1857 року у місті починає виходити перша газета.

1868 року у Сан-Ніколасі трапилася велика епідемія холери, а 1876 року - черевного тифу.

Муніципальний театр

З 1880-х років розпочинається стрімкий розвиток міста. 1882 року у місті відкривається перший у Південній Америці холодокомбінат, який починає випускати заморожені м'ясопродукти. 1884 року до Сан-Ніколаса приходить залізниця, що значно полегшило зв'язки з сусідніми великими містами Буенос-Айрес і Росаріо, що дало поштовх до розвитку усіх галузей економіки міста. У це десятиріччя у місті організовують газове освітлення вулиць і відкривають першу трамвайну лінію. Місто стає другим в Аргентині, де починають використовувати електроенергію для потреб населення.

1908 року у Сан-Ніколас-де-лос-Арройосі відкривається Муніципальний театр імені Рафаеля де Агілара.

За часів правління Перона у місті будується три значних індустріальних об'єкта: електростанція, металургійний і спиртовий завод. Металургійний комбінат стає найбільшим в Аргентині.

1961 року місто було газифіковано.

Сан-Ніколас-де-лос-Арройос — п'яте за величиною місто провінції Буенос-Айрес. Навколо міста зосереджується міська агломерація Великий Сан-Ніколас-де-лос-Арройос, до складу якої окрім самого Сан-Ніколаса входять населені пункти Кампос-Сальєс і Арройо-дель-Медіо.

Економіка міста Сан-Ніколас-де-лос-Арройос сильно залежить від металургійного комбінату «Ternium». Також важливими є сільське господарство і діяльність порту. Порт знаходиться на р. Парана, яка у цьому місці має глибину 34 м, тому він здатний приймати досить великі судна. Основною продукцією, яка проходить через порт, є зерно і сталь.

З 1980-х років у місті почав розвиватися туризм, передусім релігійний. Паломники відвідують Сан-Ніколас-де-лос-Арройос, щоб побачити місце, де жінці було видіння Діви Марії.

• 
  Порт
• 
  Храм Сан-Ніколаської Богородиці Розарію
• 
  Місто згори

• Офіційний сайт міста
• Сайт міськради