Сармато-аланські діалекти

Сармато-аланські діалекти — група діалектів кочових іранських народів Передкавказзя та Північного Причорномор'я, які відносяться до північносхідної підгрупи іранських мов й розвинулась з давньоіранських діалектів, умовно об'єднаних в групу Скіфо-сарматські діалекти.

Сармато-аланські діалекти (сарматські діалекти, аланські діалекти, аланська мова )
Поширена в Західна частина Євразійський степу
Регіон Степова та Лісостепові зони України (III ст. до н.е. - V ст. н.е.); Пн. Кавказ; Степи Калмикії, Башкортастан, Пн.-Зах. Казахстан
Носії Мертва мова, від якої походить сучасна осетинська мова
Писемність неписемна
Класифікація

Індоєвропейські мови

Індоіранська гілка
іранська група
Північно-східноіранська підгрупа
Належність Середньоіранські мови (за історико-фонетичними особливостями)
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3 Alanian
SIL xln

За історико-фонетичними особливостями відносяться до середньоіранських мов. Сучасна осетинська мова продовжує один з цих діалектів, чи одну з діалектних груп, чи декілька окремих діалектів цієї групи.

Сармато-аланські діалекти у епіграфіці Пн. Причорномор'я

Сармато-аланські антропоніми Пн. Причорномор'я наразі можна розділити на дві одночасні умовні діалектні групи за певними фонетичними особливостями — західна (Ольвія-Тіра) та східна (Боспор з Танаїсом).

Відомі в достатній кількості антропоніми іранського походження у епіграфіці Ольвії останнім часом пов'язують з аорсами та утворенним ними об'єднанням Аорсія.[1] Цікавим залишається факт інкорпорації досить великої кількості аорсів до прошарку полісної політичної та економічної еліти.[2]

Подібна ситуація відбулася й на Боспорі, але сторіччам раніше — затвердження іранської династії Аспургіан (Тіберіїв Юліїв Савроматів), яка походила з однойменної етнічної сарматської групи. В подальшому у Танаїсі та інших полісах Боспору фіксується аланська присутність.

Сармато-аланські діалекти та осетинська мова (з яським діалектом)

Всі діалектні сарматські групи Пн. Причорномор'я мають спільні фонетичні особливості (за певних діалектних відмінностей), які, в подальшому зафіксовано як в осетинській мові, так й в мові ясів Панонії й які докорінно відрізняють їх від мови скіфів-сколотів.[3]

Порівняльна таблиця фонетичних особливостей Сармато-аланських діалектів Пн. Причорномор'я та осетинської мови.[3]
Праіранська
основа		Ольвійське група
(аорси)		Танаїська група
(алани)		Осетинська
мова
*ri, ry*l*ll
*fra-*ra-*ra-ræ-
*hu-*xu-*xu-xu-
*gr*rγ*rγrğ
*θr*rθ*rθrt
*dr*rδ*rδrd
*p*p/*f*f/*pf
*k[4]*g*g/*χg/χ

Слід зазначити, що радянський вчений осетинського походження В. І. Абаєв у своїх наукових працях використовував переважно епіграфічний матеріал сармато-аланської належності, називаючи його скіфським.[5]

Примітки. Джерела. Посилання.
  1. (рос.)Симоненко А. В. Фарзой и Инисмей — аорсы или аланы? ВДИ, 1992, № 3.
  2. (рос.)Ю. Г. Виноградов. Очерк военно-политической истории сарматов в I в. н.э. Вестник древней истории, № 2, 1994 г.
  3. (рос.) С. Р. Тохтасьев. Иранские имена в надписях Ольвии I—III вв. н.э. COMMENTATIONES IRANICAE. Санкт-Петербург. Нестор-История. 2013.
  4. (нім.) P. Huyse. Gab es eine lautentwicklung /k/ > /x/ im «Scytho-Sarmatischen»?
  5. (рос.) Тохтасьев С. Р. Проблема скифского языка в современной науке. Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Edited by Victor Cojocaru. Iani, 2005.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.