Сатим Улуг-заде

Сатим Улуг-заде
Сотим Улуғзода
Сатим Улуг-заде
Народився 1 вересня 1911(1911-09-01)
кишлак Варзик, тепер Наманганської області, Узбекистан
Помер 25 червня 1997(1997-06-25) (85 років)
Душанбе, Таджикистан
Громадянство  СРСР
 Таджикистан
Національність таджик
Діяльність письменник
Мова творів таджицька
Жанр історичні повісті і драми, романи, п'єси
Премії 2 ордени Трудового Червоного Прапора
орден «Знак Пошани»

Сати́м Улуг-заде́ (також Сотим Улуг(-)зода; тадж. Сотим Улуғзода, перс. ساتم الوغ‌زاده‎; *1 вересня 1911(19110901), кишлак Варзик, тепер Наманганської області, Узбекистан — 25 червня 1997) — таджицький радянський письменник і драматург, класик сучасної таджицької літератури; критик і літературознавець, член-кореспондент Академії наук Республіки Таджикистан (від 1951 року), заслужений діяч мистецтв Таджикистану (від 1971 року).

Біографія

Сатим Улугзода народився в родині бідного дехканина (селянина); навчався в Чустській школі-інтернаті, згодом у щойно відкритому в Ташкенті Таджицькому інституті просвіти (закінчив у 1929 році), у якому також викладав деякий час[1].

У 1930 році С. Улугзода переїхав до Душанбе, де працював у редакціях таджицьких газет «Комсомоли Точи-кистон» і «Точикистони сурх» та часопису «Барои адабиети социалиста» (заступником відповідального редактора), згодом відповідальним секретарем Правління Спілки письменників Таджикистану.

1940 року був направлений до Москви в аспірантуру при Інституті світової літератури ім. Горького Академії наук СРСР.

Учасник німецько-радянської війни.

Від 1951 року Сатим Улуг-заде — член-кореспондент Академії наук Республіки Таджикистан.

Від 1971 року — заслужений діяч мистецтв Таджикистану.

Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», іншими медалями та відзнаками.

Помер Сатим Улуг-заде в 1997 році.

Творчість

Друкуватися Сатим Улуг-заде почав у 1930 році.

П'єси Сатима Улуг-зоди:

  • «Шодмон» (1939);
  • «Червонопаличники» (1940);
  • «У вогні» (1944);
  • «Темурмалік» (1968);
  • «Вчений Адхам» (1976);
  • «Великий зцілитель» (1980, у співавторстві з С. Витковичем).

За історичною драмою С. Улугзоди «Рудакі» (1958) було поставлено кінофільм «Доля поета» (1959).

Улугзода — автор автобіографічної повісті «Ранок нашого життя» (1953), роману «Оновлена земля» (1953), історичного роману «Восе» (1967), історичної повісті «Согдійська легенда» (1977).

Відомий і як публіцист і літературознавець — вийшли друком дослідження про Рудакі, Фірдоусі, Дакікі, Сааді, Насира Хусрова, Авіценну, Ахмада Доніша тощо[2].

С. Улуг-заде займався також перекладацькою діяльністю, зокрема з російської творів літературних класиків.

У 1962 році був опублікований український переклад роману Сатима Улуг-зоди «Оновлена земля».

Родина

Ще під час навчання познайомився з майбутньою дружиною Клавдією Благовещенською, фольклористкою і перекладачкою, з якою одружився і мав двоє синів.

Виноски
  1. Сатим Улуг-зода на www.pisateli.freenet.tj (Письменники Таджикистану) Архівовано 29 січня 2010 у Wayback Machine. // "Писатели Таджикистана", Душанбе: «Ирфон», 1986 (рос.)
  2. Улуг-зода на www.soyuzkniga.ru[недоступне посилання з липня 2019]

Джерела та посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.