Сахарські галофіти

Сахарські галофіти — екорегіон охоплює низку евапоритових западин і водно-болотних угідь, поширених по всій Північній Африці. Улоговини мають поділ: шоти (солоні озера, що живляться підземними водами та деякими зимовими дощами) або себхи (прибережні, надприливні болота евапоритів). Рослини цих районів високоспеціалізовані для виживання в суворих умовах, багато з яких є ксерофітами (посухостійкими) і галофітами (стійкими до солі). Біорізноманіття територій відносно охороняється їх ізольованістю та непридатністю лужного ґрунту для землеробства. [1][2][3][4]

Сахарські галофіти

оаза Сива, Єгипет
Екозона Палеарктика
Біом Затоплювані луки і савани
Площа 54031
Країни Мавританія, Алжир, Туніс, Лівія, Єгипет

Розташування екорегіону (фіолетовим)

Розташування та опис

Ділянки, що входять до складу цього екорегіону, містять найрізноманітніші типи середовища проживання: солончаки, сезонні солоні озера, солоні марші, очеретяні зарості та оазиси, що затоплюються навесні. Райони шотів і себхів розташовані у посушливих регіонах з глинистими ґрунтами та важкими евапоритами. Варто відзначити:

  • Шотт-Мельгір (Північно-Східний Алжир). Розширення затоки Габес в Сахару. Найнижча точка западини знаходиться на рівні -40 м нижче рівня моря, що робить її найнижчою в Алжирі.[5]
  • Шотт-ель-Ходна (Північно-Східний Алжир). Солоне ендогерійне озеро, що живиться стоками з гір Телль-Атлас на північному сході Алжиру. Береги покриті високою степовою рослинністю, перебуваючи на висоті 400 м між гірськими хребтами.[6]
  • Шотт-ель-Джерід (Південний Туніс). Перекладається як «Лагуна Країни Пальм».
  • Катарська западина (Північний Єгипет). Западина знаходиться на висоті 133 м нижче рівня моря і має площу 19 605 км². До його складу входить оаза Могра.
  • Оаза Сива (Північно-Західний Єгипет). «Поле дерев», Сива — оазаа розміром 80х20 км, що живиться постійними джерелами. Він підтримує сільське господарство — до 1980-х років понад 250 000 фінікових пальм і 30 000 оливкових дерев.[7]

Всі ці місцевості оточені екорегіоном північносахарські степи та рідколісся, який простягається через північну Сахару.[2]

Клімат

Клімат екорегіону — спекотний пустельний клімат (за класифікацією клімату Кеппена (BWh)). Середня температура влітку 29–35 °C. [8][9] Кількість опадів коливається в межах 10–100 мм/рік. [1]

Флора і фауна
Оаза Мегарин, Туніс

Рослинність у межах екорегіону залежить від засолення ґрунту; вони зазвичай відрізняються залежно від відстані від солончака. Серед рослин варто відзначити: Salicornia, Salsola, Atriplex, Halocnemum strobilaceum та Artemisia herba-alba.

Найпоширенішими ссавцями є Gerbillus campestris та Dipodillus. Прикладом видового різноманіття є Шотт-ель-Ходна, в якому виявлено 550 видів рослин, 119 видів птахів, 10 видів рептилій і 20 видів ссавців. Тварини, що охороняються на цьому терені: Gazella cuvieri та Chlamydotis undulata. [4]

Заповідні території

Понад 25 % екорегіону офіційно охороняється.[3] Це:

Примітки
  1. Saharan halophytics (англ.). World Wildlife Federation. Процитовано 21 березня 2020.
  2. Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 14 вересня 2019.
  3. Saharan halophytics (англ.). Digital Observatory for Protected Areas. Процитовано 1 серпня 2020.
  4. Saharan halophytics (англ.). The Encyclopedia of Earth. Процитовано 28 серпня 2020.
  5. Annotated list of Ramsar Sites in Algeria (pdf) (англ.). Ramsar Convention on Wetlands. Процитовано 31 жовтня 2020.
  6. Chott el Hodna (pdf) (англ.). Ramsar Convention on Wetlands. Процитовано 31 жовтня 2020.
  7. Siwa - Oasis Extraordinary (англ.). Aramco World. Процитовано 30 жовтня 2020.
  8. Kottek, M., J. Grieser, C. Beck, B. Rudolf, and F. Rubel, 2006. World Map of Koppen-Geiger Climate Classification Updated (англ.). Gebrüder Borntraeger 2006. Процитовано 14 вересня 2019.
  9. Dataset - Koppen climate classifications (англ.). World Bank. Процитовано 14 вересня 2019.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.