Світлиця
Світли́ця — головна кімната української оселі, горниця, вітальня. Історично світлицею називали верхнє приміщення у середньовічній житловій будівлі, зазвичай неопалюване, яке призначалося для чистих жіночих занять (рукоділля тощо), мало окремий вхід з ґанком і сходами.
У пізніший період світлиця — кімната в українському житловому будинку, призначена для прийому гостей. Бере початок з парадної кімнати в хоромах часів Київської Русі.
Світлиця і горниця
Слова «світлиця» і «горниця» часто вживають як синоніми. Але певна різниця між ними існує. Словом «горниця» («гірниця») історично називалося приміщення на підклітті, другому поверсі дому. Праслов'янське *gorьnica утворене від gorьnъ — «верхній», «горній» (пор. «горище»). У горниці, на відміну від підкліття, було кілька вікон. Якщо вікна влаштовували у 3-4 стінах, таку горницю називали світлицею.
Посилання
- Словник української мови Бориса Грінченка. Світлиця
- Словопедія. СВІТЛИЦЯ
- Світлиця // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1694. — 1000 екз.
- Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
- Бєзух Ю. В. Затишок для тіла і душі // Мелітопольський краєзнавчий журнал, 2018, № 11, с. 43-53