Хороми

Хоро́ми (род. відм. хоромів і хором[1]) — великий розкішний будинок. Частіше за все цей термін вживається щодо палаців Давньої Русі, староукраїнських і староросійських багатих будівель. Зазвичай має форму множини, але засвідчені також форми «хорома»[2], «хоромина»[3].

Реконструкція Коломенського палацу (музей-заповідник «Коломенське», Москва, Росія)

Етимологія

Слово «хороми» (дав.-рус. хоромъ) походить від прасл. *xormъ, звідки також і старослов'янська неповноголосна форма храмъ, яку було запозичено до східнослов'янських мов у значенні «культова споруда», «Божий дім», «храм». Праслов'янське *xormъ, як припускають, первісно значило «дах», потім «високий дім», і відновлюють для нього ранішу форму *ksorm-, яку виводять від пра-і.є. *skormo або *sormo і порівнюють з дав.-інд. harmyam («дім», «палац», «фортеця»)[4]. Малоймовірне виведення *xormъ з грец. χηραμός («нора», «сховище»), з араб. ḥаrаm‎ («священна частина дому», «гарем»), пояснення як тюркізму (пор. алт. korum «захист», «табір», тур. kurum — «установка»), як і порівняння з хеттськ. karimmi — «храм»[5]. Співзвучність з грец. όχύρομα («фортеця»)[6], очевидно, теж є випадковою.

Історія
А. М. Васнецов, Двір удільного князя, 1908 р.

Архітектура Давньої Русі була представлена майже виключно дерев'яними будівлями. Будинки князів, бояр і заможних жителів, що зазвичай і йменуються «хоромами», складалися з кількох зрубів — вони називалися «клітями» і утворювали цілий комплекс приміщень. У великих містах хороми були багатоповерховими. Півпідвальним поверхом було підкліття — у ньому розташовувалися підсобні приміщення. На підклітті ставили кліть — у цьому разі її називали горницею («гірницею»), тобто «горнею кімнатою», якщо в ній було багато вікон, вона йменувалася світлицею. Над нею був верхній поверх, що звався вишкою[7], у князівських і боярських хоромах — теремом[8], навколо якого влаштовували галерею, балкон. У багатих будинках клітей було декілька, з'єднаних сінями, з горниці критий перехід вів у гридницю — вежоподібну будівлю на підклітті, призначену для зборів молодших дружинників (гриднів), бенкетів, прийомів. Виходи з клітей обладнували ґанками («рундуками»)[9], до яких вели сходи — часто з кількох маршів, сполучених майданчиками. Великоросійські хороми XVI—XVIII століть прикрашалися шатрами, бочками.

Приміщення великих хоромів поділялись на 3 види. До перших належали «покої», хороми-спальні, у тому числі й сіни — неопалювані напівтемні кімнати, де влаштовували постіль у літній період. Опалювані у холодну пору року приміщення називалися «істьбами». До другої групи, «непокоєвих» хоромів, можна віднести гридниці, світлиці. Вони використовувалися для прийомів, бенкетів і з'єднувалися з «покоями» сіньми, критими переходами. До третьої групи належали службові приміщення — кухня, місця для прислуги. Їх розміщували в підклітті, відводили під них окремі зруби, що з'єднанувались з хоромами переходами (на зразок пізніших флігелів). Поруч стояли дворові будівлі — погреби, льодовні, хліви, комори, лазні.

Двір обносили тином з дерев'яних паль, загострених згори. Ворота навішували на ушулах або влаштовували їх у спеціальній вартовій башті.

Інші значення

Прислів'я
  • Не літай вороно, в чужі хороми (не літати вороні в панські хороми) — знай своє місце

Див. також

Галерея
  • Макет Коломенського палацу
  • Палац у Коломенському. Гравюра 1780 р.
  • Парадна зала Коломенського палацу. Реконструкція
  • Резиденція Діда Мороза на Олімпіаді-2014 в Олімпійському парку Сочі
  • «Вілла Гопляна» в Трускавці — будова 1920-х років з елементами давньоруського декору
  • Вартова башта. Реконструкція. Національний заповідник «Хортиця»
  • Тин і ворота на ушулах. Реконструкція. Національний заповідник «Хортиця»

Джерела

Примітки
  1. Хороми // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Хорома // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. Хоромина // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  5. М. Р. Фасмер. Этимологический словарь русского языка. — М. : Прогресс, 1964—1973.
  6. Русское народное зодчество
  7. Вишка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  8. Терем // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  9. Рундук // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  10. Хорімці // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.