Себастьян Сальгадо

Сальгадо народився 8 лютого 1944 року в Айморесі, штат Мінас-Жерайс, Бразилія. Після дещо мандрівного дитинства Сальгадо спочатку здобув освіту економіста в Університеті Сан-Паулу в Бразилії. Він почав працювати економістом у Міжнародній кавовій організації, часто їздив до Африки з місіями від Світового банку і тоді вперше почав серйозно фотографувати. Він вирішив відмовитися від кар'єри економіста і повністю присвятити себе фотографії 1973 року — і тоді ж почав фотографувати для преси.

Спочатку Сальгадо працював із фотоагентством Sygma та паризькою компанією Gamma, а 1979 року приєднався до міжнародної організації фотографів Magnum Photos. Він покинув Magnum 1994 року та разом зі своєю дружиною Лелією Ванік Сальгадо створив у Парижі власне агентство Amazonas Images, щоб представляти свої роботи. Він особливо відомий своєю соціально-документальною фотографією робітників у менш розвинених країнах[12]. Сальгадо зі своєю родиною мешкає в Парижі[13].

З 2001 року він є послом доброї волі ЮНІСЕФ[14].

Сальгадо працює над власними довгостроковими проєктами, багато з яких були опубліковані як книги: «Інші Америки», «Сахель», «Робітники», «Міграції» та «Буття». Останні три — це великі колекції з сотнями зображень з усього світу. Найвідоміші його фотографії — з золотого рудника Серра Пелада у Бразилії[15].

Лісовідновлення Фазенди Булкао, або ферми Булькао, Інститут Терра

З 1990-х років Себастьян та Лелія працювали над відновленням частини Атлантичного лісу в Бразилії. 1998 року їм вдалося перетворити 17 000 акрів (майже 6900 га) на природний заповідник і створити Інститут Терра. Цей інститут присвячений місії відновлення, збереження лісів та екологічної освіти[16].

З 2004 по 2011 рік Сальгадо працював над проєктом «Буття», маючи на меті представити незаплямовані обличчя природи та людства. Проєкт складається з серії фотографій пейзажів і дикої природи, а також людських спільнот, які продовжують жити відповідно до своїх традицій і культур предків. Ця робота задумана як потенційний шлях до переусвідомлення людством себе в природі[17].

У вересні та жовтні 2007 року Сальгадо демонстрував свої фотографії працівників кав'ярень з Індії, Гватемали, Ефіопії та Бразилії в посольстві Бразилії в Лондоні. Метою проєкту було підвищення обізнаності громадськості про походження популярного напою[18].

Сальгадо та його робота фотографом стали сюжетом фільму «Сіль Землі» (2014), який зрежисерували Вім Вендерс та син Сальгадо Джуліано Рібейро Сальгадо, продюсером виступила дружина Лелія Ванік Сальгадо. Фільм отримав спеціальну нагороду на Каннському кінофестивалі[19] та номінацію на найкращий документальний фільм на кінопремії «Оскар» 2015 року[20]. Він виграв приз глядацьких симпатій 2014 року на Міжнародному кінофестивалі в Сан-Себастьяні та 2015 року на Міжнародному кінофестивалі в Тромсе. «Сіль Землі» також отримав премію «Сезар» за найкращий документальний фільм на 40-й церемонії кінопремії.