Сейсіро Ітагакі

Сейсіро Ітагакі (яп. 板垣 征四郎; 21 січня 1885, Моріока — 23 грудня 1948, Токіо) — японський воєначальник, генерал, міністр армії.

Сейсіро Ітагакі
яп. 板垣征四郎
Народився 21 січня 1885(1885-01-21)[1][2]
Моріока, Префектура Івате, Японська імперія
Помер 23 грудня 1948(1948-12-23)[1][3][2] (63 роки)
В'язниця Суґамо, Токіо, Японія
·повішення
Поховання Префектура Айчі
Країна  Японія
Діяльність військовослужбовець, політик
Alma mater Військова академія армії Японії
Знання мов японська
Учасник Російсько-японська війна, Японсько-китайська війна, Друга світова війна і Operation Tideraced
Роки активності 1904 — 1945 — 1945
Посада міністерство війни
Військове звання генерал
Нагороди
Орден німецького орла

Біографія

В 1904 році закінчив військову академію. Учасник Російсько-японської війни. В 1924/26 роках — військовий аташе в Китаї, після повернення в Японію в 1926/27 роках займав різні посади в генштабі, після чого був призначений командиром розквартированої в Китаї 33-ї піхотної бригади 10-ї дивізії. В 1928 році був призначений командиром 33-го піхотного полку Квантунської армії.

З 1931 року — начальником розвідувального відділу Квантунської армії, і на цій посаді став одним із учасників японського вторгнення в Маньчжурію. В 1932/34 роках також був військовим радником у Маньчжоу-го, в 1934 році став заступником начальника штабу, в 1936 році — начальником штабу Квантунської армії.

В 1937/38 роках, на ранніх стадіях Японо-китайської війни, Ітагакі командував розміщеною в Китаї 5-ю дивізією, яка відіграла головну роль у битві за Пекін-Тяньцзінь, Чахарській операції та битві за Тайюань, проте в ході битви при Сюйчжоу атака його дивізії була відбита під час битви при Таєрчжуані, що не дало можливості прийти на допомогу 10-ї дивізії Ренсуке Ісогаї.

В 1938 році був відкликаний в Японію і призначений міністром армії. В 1939 році повернувся в Китай і очолив штаб Експедиційної армії, проте поразка японських військ в боях на Халхін-Голі завдала сильного удару репутації Ітагакі і він був переведений на тилову посаду командувача японськими військами в Кореї. В результаті погіршення загальної військової ситуації японські війська в Кореї були в 1945 році перетворені на 17-й фронт. В квітні 1945 був переведений на посаду командувача 7-го фронту в Сінгапурі. Після капітуляції Японії здався британським військам.

На Токійському процесі Ісагакі був визнаний винним за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 35, 36 та 54 і засуджений до страти. Ітагакі був повішений у токійській в'язниці Сугамо.

Нагороди
  • Орден Вранішнього Сонця
    • 6-го класу (1 квітня 1906)
    • 2-го класу (29 квітня 1934)
    • 1-го класу (7 липня 1937)
  • Медаль Російсько-японської війни 1904-1905 (1 квітня 1906)
  • Орден Священного скарбу
    • 5-го класу (16 травня 1914)
    • 4-го класу (25 червня 1920)
    • 3-го класу (30 червня 1927)
    • 2-го класу (7 лютого 1934)
    • 1-го класу (8 травня 1937)
  • Військова медаль 1914-1920 (1 листопада 1920)
  • Орден Золотого шуліки
    • 3-го класу (29 квітня 1934)
    • 2-го класу (29 квітня 1940)
  • Медаль Китайського інциденту 1931 (29 квітня 1934)
  • Медаль Китайського інциденту 1937 (29 квітня 1940)

Інші країни

Література
  • ИТАГАКИ Сэйсиро // Япония от А до Я. Популярная иллюстрированная энциклопедия. (CD-ROM). — М.: Directmedia Publishing, «Япония сегодня», 2008. — ISBN 978-5-94865-190-3.

Посилання

Примітки
  1. Find a Grave — 1995.
  2. TracesOfWar
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.